ІДЕЇ КАНТІВСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ В РЕЦЕПЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДУМКИ (У ДОСЛІДЖЕННЯХ П. КОПНІНА, В. ШИНКАРУКА, М. БУЛАТОВА, А. САВЧЕНКО)

Savchenko, V. (2019). IDEAS OF KANTIAN PHILOSOPHY IN THE RECEPTION OF UKRAINIAN THOUGHT (IN THE STUDIES OF P. KOPNIN, V. SHINKARUK, M. BULATOV, A. SAVCHENKO). SOPHIA. Human and Religious Studies Bulletin, 14(2), 43–47. https://doi.org/10.17721/sophia.2019.14.10

Висвітлюється досвід реконструкції логіко-методологічної концепції І. Канта про норми і правила постановки питань (завдань, проблем) у природознавстві і в науках чистого розуму. Відзначається його епістемологічне обґрунтування проблемності наукового пізнання. Основна увага зосереджена на обгрунтуванні рецепції кантівської філософії в працях П. Копніна, В. Шинкарука, М. Булатова та А. Савченко. Присвячується вивченню філософії І. Канта в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка в 80-х роках ХХ ст. Розглядається значення філософії І. Канта в професійному університетському середовищі і його вплив на розвиток вітчизняної філософської думки. Суперечливість філософії І. Канта сприяла формуванню різних філософських шкіл, течій і напрямів. Своїм ученням про антиномії розуму він відіграв визначну роль у розвитку діалектики. Прогресивним було і його вчення про роль антагонізмів в історичному процесі. Тільки через їх подолання можливе досягнення найбільшого завдання людського роду – загального правового громадянського стану, а також встановлення вічного миру між державами. У першій половині XX століття головною течією вітчизняної філософії був ідеалістичний напрям. Місце І. Канта в розвитку вітчизняної філософії, особливо його етичне вчення, було визначальним. Кантівська свобода має в своєму змісті духовні компоненти: філософські, психологічні, релігійні – і визначає місце І. Канта у вітчизняній філософії у 80-хх років XX століття. Таким чином, розгляд філософії І. Канта у власному самостійному значенні і цілісності, конкретності як самої по собі цінності (не можна ігнорувати, зрозуміло, ту обставину, що вона є складовою частиною німецької класичної філософії), не тільки правомірний, але й необхідний. Більшість робіт присвячено різним (окремим, індивідуальним) проблемам філософської системи І. Канта, класифікація яких проводиться за кількома ознаками. Як правило, дослідники виходять з поділу творчості І. Канта на два періоди – докритичний і критичний. Простежується тенденція (поки ще слабка) дослідження на методологічному рівні зв'язку докритичного і критичного періодів.