Стратегія розвитку об’єднаних територіальних громад: теоретичний аспект

Bovsunivska, I. (2019). Strategy for the Development of Joint Territorial Groups: Theoretical Aspects. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Public Administration, (11), 5-16. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2019/11-1/7

Мета дослідження. Метою даної статті є здійснити теоретико-методологічний аналіз стратегічного планування розвитку об’єднаної територіальної громади в умовах децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування.
Методика. Методологічну основу складають загальні положення економічної теорії та теорії публічного управління. Методи дослідження ґрунтуються на загальнонаукових і спеціальних методах пізнання. Системний, структурний та еволюційний підходи використано для виявлення сутності категорій "територіальна громада", "спроможність територіальної громади" та "стратегія розвитку територіальної громади"; методи аналізу та синтезу дозволили виявити особливості стратегічного планування розвитку об’єднаних територіальних громад, абстрактно-логічний метод був використаний для теоретичного узагальнення й формування висновків.
Результати. Основні положення і результати дослідження застосовуються у навчальному процесі при розробці та викладанні нормативних і спеціальних курсів "Економіка та врядування", "Децентралізація та розвиток територіальних громад", "Публічно-приватне партнерство" в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського для слухачів магістерської програми "Публічне управління та адміністрування".
Наукова новизна. Наукова новизна полягає в наступному:
1. За допомогою системного, структурного та еволюційного підходів виявлено, що дефініція поняття "територіальна громада" повинна враховувати історичний, територіальний, екологічний, соціологічний, самоврядний, економічний та політичний аспекти. Визначено поняття "спроможність територіальної громади" як здатність виконувати функції, покладені законодавством безпосередньо на громаду та на органи місцевого самоврядування щодо забезпечення її життєдіяльності та розвитку.
Обгрунтовано конфігурацію спроможності територіальної громади, з’ясовано її складові (внутрішня та зовнішня спроможність).
2. Розглянуто принципи та етапи стратегічного планування розвитку об’єднаної територіальної громади в умовах децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування, що мають важливе значення для успішності процесу стратегічного планування розвитку територій. Доведено, що принципи необхідно розглядати в тісній прив’язці до певного етапу стратегії розвитку об’єднаних територіальних
громад. Запропоновано алгоритм проведення стратегічного планування розвитку об’єднаної територіальної громади з урахуванням принципів стратегічного планування сталого розвитку територій.
3. Обгрунтовано, що в умовах реформи місцевого самоврядування актуальним стає питання формування оновлених (проектних) компетентностей службовців місцевого самоврядування. На сучасному етапі формується запит на новий стиль мислення управлінців, продовженням чого є оновлена організаційна культура управління, традиційних кваліфікацій сьогоднішніх посадових осіб місцевого самоврядування вже не вистачає для роботи в нових умовах, де проект стає провідним інструментом змін, досягнення цілей, одиницею фінансування та одним з основних засобів залучення додаткових ресурсів до об’єднаних територіальних громад.
Практична значимість. Основні положення статті можуть застосовуватись органами державної влади та управління, органами місцевого самоврядування, науково-дослідними центрами та інститутами, вищими навчальними закладами (пропозиції щодо організації стратегічного планування розвитку об’єднаних територіальних громад через інституції посередництва влади, бізнесу та громади).