ҐАБРІЕЛЯ ЗАПОЛЬСЬКА В ЕМІГРАЦІЇ. СЛОВО ПРО ТАМАРУ КАРРЕН

Яніцка, А. (2023). ZAPOLSKA IN EXILE: ON TAMARA KARREN. Polish Studies of Kyiv, 37(37), 24–39. https://doi.org/10.17721/psk.2021.37.24-39

Предметом зацікавлення для авторки статті є драма «Пані Ґабріеля. Автопортрет з листів» маловідомої емігрантки Тамари Каррен.
Ця письменниця-емігрантка, журналістка і поетка народилася у Варшаві перед війною (у світлі мого недавнього дослідження виявилося, що дата її народження точно не відома) в асимільованій єврейській родині. Початок війни вона зустріла у Варшаві, а її родина ще перед війною переїхала до Румунії. У 1940 році вона залишила столицю в пошуках сім’ї. Важливими етапами цієї непростої подорожі були Тикоцин і Білосток, звідки їй вдалося дістатися до Вільнюса. У Вільнюсі вона познайомилася з Романом Брандштеттером, за якого згодом вийшла заміж. Разом вони потрапили до Палестини. Як офіцер освіти Червоного Хреста, вона вступила до 2-го корпусу Війська Польського в Італії. У 1946 році опинилася в Лондоні. Там згодом і померла в 1997 році.
Тамара Каррен – авторка двох сценічних п’єс «Пані Габріела. Автопортрет з листів»(1977), «Хто був цей чоловік? Про Януша Корчака» (1981), а також збірки поезій «Чорне небо» (1986) та кількох сотень театральних оглядів, інтерв’ю з акторами, статей про польський та англійський театр.
Драма «Пані Ґабріеля» була створена за мотивами листів Запольської до Людвіка Щепанського та Станіслава Яновського і є своєрідним драматичним прочитанням не лише останніх років життя авторки «Мораьності пані Дульської», а й феномену її особистості. Драма здобула велику популярність серед лондонських емігрантів (прем’єра відбулася в грудні 1976 р. на сцені Ognisko Polskie), з великим успіхом вона була виставлена в Польщі під назвою «Тa Gabriela»; спочатку в обробці Ірени Ейхлеровни (1977) та режисера Анджея Лапіцького (обидва в головних ролях), а в 2001 році з Терезою Будзіш-Кшижановською в ролі Запольської.