ФЕНОМЕН ВІЙНЙ І ЛЮДСЬКЕ ІСНУВАННЯ: ПРОСТОРОВО-ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ ПРОЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАВМАТИЧНОГО ДОСВІДУ КУЛЬТУРИ

Prykhodko, V. (2025). THE PHENOMENON OF WARS AND HUMAN EXISTENCE: A SPATIAL-PHENOMENOLOGICAL PROJECT TO STUDY THE TRAUMATIC EXPERIENCE OF CULTURE. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 2(13), 67–73. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2025/13-11/14

В с т уп . Присвячено просторово-феноменологічному дослідженню феномену війни як життєсвітової події, що виражається певним станом досвіду людини в Україні, фундамент якого складають передовсім естетичні характеристики, специфічна часово-просторова чуттєва орієнтація в світі, носієм якої є тілесність.
Метою є, використовуючи просторово-феноменологічний опис травматичного досвіду, продемонструвати війну як деформацію антропологічного фундаменту культури, який заснований на повсякденних орієнтувальних і тілесно здійснюваних практиках людської повсякденності.
М е т о д и . Використано екзистенційну топографію (просторовий опис) як провідний метод розкриття феномену війни, спираючись при цьому на феноменологію Моріса Мерло-Понті, Ганса Блюменберґа і Бернгарда Вальденфельса. Цей феномен розглянуто як подію, що існує у світі і тілесно переживається в різноманітних повсякденних практиках, які разом становлять досвід цієї події.
Р ез у л ь т ат и . Установлено, що розуміння війни включає розгляд її як певного стану людського досвіду, що може бути поглиблено за рахунок застосування просторової феноменології. Остання дозволяє поглянути на війну як на подію у світі, що деформує сформований і підтримуваний тілесністю простір повсякденності людини, породжуючи в неї травматичний досвід культурного існування. Підкреслено, що феномен війни демонструє себе як деформувальне топосне стискання, що призводить до тілесних практик переховування, або витіснення видимого через вторгнення радикального інакшого, демонструючи насильницьку силу гомогенізації як втілення контролю. Аргументовано, що під час війни це означає для пізнавального, соціального і мовленнєвого мімезисів звуження різноманітності та прискорення, що викликає безальтернативність, сприяючи депресивному і пригніченому станові психіки, травматичному досвідові.
В и сн о в к и . У межах проєкту феноменологічного дослідження травматичного досвіду української культури продемонстровано, що (1) феномен війни як подія у світі не може розглядатися у відриві від просторових деформацій тілесного досвіду, якій виражається травматичним досвідом культури; (2) просторова феноменологія розглядає всі феномени як спаціальні (просторові) утворення, які є результатом тілесних орієнтувальних практик наближення і віддалення від світового горизонту; (3) образ феномену, або його видимість, створюється через практики ситуа-тивного наближення, розподілені за потрійним аспектом мімезиса як тілесним стосунком до світу – пізнавальним, соціальним, мовленнєвим; (4) особливість образу війни полягає в тому, що панівним чуттєвим орієнтувальним полем стає аудіальне, яке характеризується пріоритетом Іншого, перебування у якому переживається як тривога;
(5) тривога виявляється найкращим медіумом часу і викликає переживання ерозійності, а, отже, скінченності, смерт-ності; (6) тиск горизонту через наближення у радикальному досвіді часу призводить до спрощення у міметичних аспектах – мисленні (надмірна поляризація), соціальній поведінці (ксенофобічні практики), у мовленнєвих практиках виразу (агресивність); (7) у просторовій феноменології світ є сферою досвіду плюральності і рівноцінності форм, що передбачає гуманність як чутливість до цього розмаїття форм.