ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Гошовська, В., Рейтерович, І. (2023). POLITICAL PROCESS IN UKRAINE: FEATURES, PROBLEMS AND PROSPECTS. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Public Administration, 17(1), 16–20. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2023/17-3/7

Проаналізовано особливості політичного процесу в Україні, досліджено його місце серед інших соціальних процесів, а також визначено ключові проблеми та перспективи розвитку. Підтверджено, що політичний процес є формою функціонування політичної системи суспільства, що розвивається у просторі та часі, а також відображає реальну взаємодію суб'єктів публічної політики.Визначено, що в Україні політичний процес не є лінійним, будь-який консенсус між ключовими акторами процесу щодо його цілей або засобів апріорі неможливий, відбувається постійне хитання між демократичними та авторитарними тенденціями, а переважна більшість політичних дій та рішень мають кулуарний або тіньовий характер.Зазначено, що ключовими факторами, що впливають на політичний процес в Україні, є трансформація інституційної системи, роль груп інтересів і груп тиску, а також система цінностей та поведінковий код вітчизняної політичної еліти. Доведено, що сьогодні в Україні сформувалася своєрідна інституційна пастка – неефективна самопідтримувальна стабільна інституційна рівновага, що базується на сукупності формальних та неформальних політичних інститутів у політичному процесі, яку ніхто з головних політичних акторів не зацікавлений змінювати. Це пов'язано з тим, що в інституційній пастці політичні еліти можуть отримувати ренту (фактично "грабувати" країну в економічному плані) і залишатися при владі. Водночас деякі інституційні зміни, які відбулися в Україні після 2014 року, сприяють поступовому виходу нашої країни з інституційної пастки (ідеться про значне розширення спроможності організацій громадянського суспільства; початок повномасштабної реформи судової системи; децентралізацію та реформу державної служби, ширше – формування системи публічного управління; зміну зовнішньополітичних пріоритетів). Показано, що в найближчий перспективі слід зосередитися на дослідженні ролі представницьких органів державної влади в політичних процесах, оскільки саме через них громадяни стають ближчими до процесу публічного управління.