Функціональне зонування територій національних парків – основа їхньої планувальної організації

Гетьман, В. (2021). Функціональне зонування територій національних парків – основа їхньої планувальної організації. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія, 3-4(80-81), 65-71. http://doi.org/10.17721/1728-2721.2021.80-81.10

Розглянуто питання функціонального зонування територій національних природних парків України й національних парків світу як ключової проблеми їхньої територіальної організації або планування. У порівняльному аналізі показано як позитивні явища, так і недоліки вітчизняного та світового природоохоронного планування, передусім, рекреаційних територій.

Основним способом “самореалізації’ національних природних парків є функціональне зонування їхніх території. Воно здійснюється задля створення необхідних умов виконання національним природним парком функцій: природоохоронних (збереження біорізноманіття території забезпечення екологічно збалансованого природокористування) і рекреаційних. Функціональне зонування є основним розділом проєктів організації природно-заповідних територій та об’єктів України, охорони, відтворення й використання їхніх природних комплексів, що розробляються на об’єктивній науковій основі та, водночас, воно є однією з найважливіших проблем заповідної справи.

Практичний досвід створення та діяльності національних природних парків України переконує: планування їхніх територій має принципово важливе значення і є основною передумовою забезпечення врівноваженого та безконфліктного функціонування таких поліфункціональних природно-заповідних установ.

Результатом функціонального зонування території національних природних парків виступає схема чи картосхема як наочне відображення просторових функцій, які ця територія має виконувати. На ній виділяють територіальні ділянки (функціональні зони), що різняться за функціями та цілями охорони, а відтак – охоронними режимами і формами практичної діяльності в їхніх межах.

Функціональне зонування територій національних природних парків України здійснюється за вільним типом: загальний рисунок мозаїчний, ділянки кожної зони представлені декількома контурами – тобто воно має кластерний характер.

Порушені питання щодо рекреаційних навантажень, як агрегатного (сумарного) показника антропогенного впливу протягом комфортного періоду, у межах вітчизняних і закордонних національних (природних) парків та їхніх нормативів. Для території національних природних парків України автором було запропоновано орієнтовні нормативи допустимого (оптимально допустимого) рекреаційного навантаження.