Українське кобзарство: еволюція та етапи реактуалізації соціокультурного явища

Паславський, А. (2024). Українське кобзарство: еволюція та етапи реактуалізації соціокультурного явища. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (36)), 80-85. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2024.36.13

Вступ. Присвячено узагальненому огляду комплексного соціокультурного феномену кобзарства, зокрема еволюційним змінам форм, функціональних особливостей цього явища та його складових упродовж періоду, доступного для етнологічного аналізу (ХІХ–ХХІ ст.). Об'єктом аналітики статті стали репертуар, інструментарій, стилістика та форма діяльності професійних і аматорських виконавців, що узагальнено мають назву кобзарі та бандуристи, їхній соціальний статус і функція, моменти соціальної самоорганізації, стратифікація явища.
Методи. Проаналізувати поетапність змін образу і функції кобзаря-бандуриста в українському національному культурному процесі, постання та зміни стереотипної парадигми уможливило застосування порівняльно-історичного й описового методів, а також метод комплексного аналізу.
Результати. Дослідницьку увагу сфокусовано на конкретизації та аналізі трьох основних історичних етапів існування досліджуваного явища, історичного контексту, який спонукав до структурних, функціональних і семантичних
трансформацій. Головну увагу приділено останньому етапу – фольклорно-репродуктивній школі, що поєднала в собі два попередні етапи та репрезентує об'єкт дослідження в Національному переліку нематеріальної культурної спадщини.
Аналіз проведено на трьох рівнях: інструментарію, репертуару, структурі та соціокультурному місці виконавців.
Висновки. Кобзарська традиція як комплексне соціокультурне явище має багатовимірну структуру, що уможливило його адаптивність і здатність до швидких видозмін своїх складових елементів з метою збереження присутності та утримання домінантних позицій не лише у сфері традиційної культури, а й в культурно-політичних процесах національного становлення. Має дещо полемічний характер, адже порушує актуальні проблеми минувшини та сьогодення й розкриває контраверсійні форми вияву генетично єдиного культурного явища.