До дискурсу створення терапевтичної казки: традиції та новаторство

Карпенко, С. (2025). До дискурсу створення терапевтичної казки: традиції та новаторство. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (1 (37)), 123-128. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.37.21

Вступ. Питання механізму створення народної казки не втратило своєї актуальності, незважаючи на ве-лику кількість фундаментальних досліджень. Натепер психологи різних напрямів є затребуваними на ринку праці. Серед них – казкотерапевти. Терапевтична казка є основним засобом реабілітації особистості, який ви-користовується в казкотерапії.
Методи. Методологія дослідження поєднує праці фольклористів і психологів із питань історії розвитку, дослідження, сюжетотворення та структури казки як джерела самоідентифікації особистості, тому було ви-користано описовий і метод системного аналізу.
Результати. Уперше закцентовано увагу на необхідності спільної праці фольклористів-казкознавців та психологів-казкотерапевтів над проблемами практичного використання традиційного казкознавства. Пору-шено питання розуміння професійних функцій казкотерапевта й існування теорії казкотерапії. Закцентовано на доречному й етичному його використанні у фольклорі та психології. Вивчаючи казку як смислову та ідейну сут-ність, простежено її зв'язок із суміжними науками (філософія, психологія, соціологія й ін.), вказано на можливос-ті запозичення методик впливу на людину, деталізовано структуру терапевтичної казки. Звернено увагу на зв'язок між народною та лікувальною казкою, зважаючи на проблеми сприйняття казки як розважальної, вихов-ної, інформативної та психотерапевтичної.
Висновки. Спростовано підхід до використання запозиченого чужого практичного компоненту тренін-гів із казкотерапії. Зазначено, що залежно від виду (про тварин, чарівні, побутові), казки мають межі фантазу-вання й усталену структуру, із порушенням яких втрачається не лише жанрова особливість, а й функціональне призначення текстів. Переглянувши збірники народних казок, психотерапевт, логопед, дифектолог, педагог зможе зрозуміти як створити казку, не порушуючи народного зразка. Можливим є припущення, що в народі каз-ки розказували також із корекційною метою (окрім дидактичної), вірячи в силу слова, яке здатне змінювати сценарій життя людини та загоїти рани душі. Натепер, в умовах війни, коли потреба у психологічному лікуванні постала настільки гостро, саме українським фахівцям педагогіки, психології, фольклористики доводиться стикатися з викликами лікування словом.