«Скіфський квадрат», або Що археологія може дати українознавству

Гаврилюк, Н. (2025). «Скіфський квадрат», або Що археологія може дати українознавству. Українознавство, 4(97), 94-103. https://doi.org/10.17721/2413-7065.4(97).2025.343911

Актуальність. Актуальним питанням сучасного українознавства залишається вивчення етногенезу українців. Виокремлено шість підходів щодо дослідження українських етнічних цінностей. На перше місце справедливо ставлять етнологічний підхід. На одному з епізодів скіфо-античної історії можна продемонструвати процес  формування першої етнічної території  на теренах сучасної «української етнічної території». Окреслено основні її ознаки та визначено, як вони пов’язані з ареалами певної археологічної культури. Відповідно до умов виявлена перша історично задокументована етнічна територія, що існувала у Північному Причорномор’ї у давнину, – «скіфський квадрат» Геродота. Порівняння «скіфського квадрата» з  ареалами розповсюдження скіфської археологічної культури свідчить про те, що «скіфський квадрат» і є першою «етнічною територією», що належала саме скіфам.
Мета – на одному з епізодів скіфо-античної історії продемонструвати глибину формування першої етнічної території на теренах сучасної «української етнічної території», окреслити основні її ознаки та визначити, як вони пов’язані з ареалами певної археологічної культури.
Висновки.

Інформація про «скіфський квадрат» є першим описом «скіфської етнічної території», яка утворилася під час скіфо-перської війни на території сучасної України.
Згадані параграфи твору Геродота є першими, зафіксованими на території сучасної України, свідченнями героїзму населення, самоідентифікації та прагнення не покоритися загарбникам.
Описаний «скіфський квадрат» за всіма ознаками відповідає визначенню поняття «етнічна територія».
«Скіфський квадрат» Геродота збігається з ареалом розповсюдження скіфської культури, тому можна говорити про «скіфську етнічну територію», виникнення якої можна датувати другою половиною V–IV ст. до н. е.
На прикладі «скіфського квадрата» можна переконатися, що у нашому минулому є сюжети, які можна і навіть потрібно використовувати в українознавчих дослідженнях.
Не варто перекручувати історичні факти на вимогу сучасності й, борючись із старими вигадками, створювати нові міфи. Наша історія і без цього багата славними традиціями та яскравими подіями.
А от ядро етнічної території скіфів, з якого походять знахідки поховань скіфської еліти періоду розквіту скіфської культури V–IV ст. до н. е., дійсно збігається з ядром етнічної території сучасного українства, про що свідчать археологічні дані.
Можливо, у майбутньому на базі прискіпливого наукового вивчення матеріальної культури через створення типологічно-хронологічних колонок для степових культур, про що йшлося на початку статті, пощастить визначити ті етноіндикативні елементи, які дадуть можливість простежити недостатньо вивчений вплив кочовиків минулого на формування українського етносу.