Шевченківські пам’яттєві практики українства Поділля в 1906—1914 рр.

Світленко, С. (2025). Шевченківські пам’яттєві практики українства Поділля в 1906—1914 рр.. Українознавство, 2(95), 151-167. https://doi.org/10.17721/2413-7065.2(95).2025.331419

Актуальність. Відродження і збереження історичної й національної пам’яті уявляється важливим чинником утвердження самосвідомості та ідентичності української нації, подолання колоніального минулого України. У цьому контексті на особливу увагу заслуговує історичний досвід увічнення пам’яті про Т. Г. Шевченка – геніального українського поета, талановитого художника, незламного національного мислителя-пророка. Постать Кобзаря стала знаковою в процесі світоглядного розриву з імперськими путами та їхніми наслідками для українства, такими як меншовартість, провінційність, несамодостатність. Узагальнення змістів та особливостей впровадження в національне життя Шевченківських пам’яттєвих практик, особливо в такому багатоманітному в етнонаціональному і етнокультурному сенсах історичному регіоні, як Поділля, уявляється актуальним в контексті українознавчої компоненти етнонаціональної історії.
Метою статті є історична реконструкція Шевченківських пам’яттєвих практик українства Поділля в 1906–1914 рр.
Висновки. У період 1906–1914 рр. свідоме українство Поділля здійснювало різноманітну діяльність з упровадження Шевченківських пам’яттєвих практик у національно-культурне життя краю. Це пов’язано з функціонуванням низки громадських інституцій, як-от театральні трупи, «Просвіти», земства, міське самоврядування, освітянські заклади, а також з діяльністю патріотичних священників. Пам’яттєві заходи на пошану Т. Г. Шевченка проводилися у вигляді Шевченківських панахид, роковин, свят, гулянок, театральних вистав,  літературно-вокально-музичних, літературно-вокальних і літературно-вокально-сімейних вечірок, літературно-вокальних ранків, лекцій та рефератів, публікацій у пресі, збору коштів на пам’ятник Кобзарю в Києві тощо. Зазначені національно-культурницькі пам’яттєві практики, які здійснювалися попри неодноразові заборони Подільської «Просвіти» та її відділень, святкування Шевченкових ювілеїв 1911 та 1914 рр., сприяли популяризації серед населення Поділля імені й діяльності Т. Г. Шевченка як національного символу українства, робили свій внесок у розширення змістів, місць та простору пам’яті Кобзаря, формування української історичної й національної самосвідомості та ідентичності.
Ключові слова: Т. Г. Шевченко, національно-культурницькі пам’яттєві заходи, свідоме українство, Подільська «Просвіта», історична і національна пам’ять, національна свідомість та ідентичність.