КАНОНІЧНИЙ ШЛЮБ В ОКРЕМИХ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВАХ:  ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ВИЗНАННЯ В УКРАЇНІ

РАДЧЕНКО, Л. (2025). CANONICAL MARRIAGE IN CERTAIN FOREIGN COUNTRIES: PROBLEMS AND PROSPECTS FOR ITS RECOGNITION IN UKRAINE. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies, 129(1), 56–61. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2025/1.129-10

Вступ. Досліджено особливості визнання канонічних (релігійних) шлюбів, процедуру їх укладання і зумовлених ними наслідків у законодавстві та правозастосовній практиці окремих іноземних держав, визначено умови й обмеження укладання таких шлюбів. Сформульовано висновки та пропозиції з удосконалення національної системи правового регулювання сімейних відносин.  Методи. У процесі визначення та аналізу трансформації нормативного визнання канонічних шлюбів та їх наслідків у законодавстві, правовій доктрині й судовій практиці окремих іноземних держав застосовано загальнофілософські та спеціально-юридичні методи дослідження соціальних закономірностей, правових явищ і юридичних категорій.  Результати. У результаті розгляду співвідношення канонічного та світського (зареєстрованого органами державної влади) шлюбів у законодавстві окремих іноземних держав визначено різні підходи й варіанти регулювання шлюбних відносин. Наголошено, що кожна країна має власні норми та правила, які визначають форми й умови укладання шлюбу, його визнання та припинення. Виокремлено як традиційні, так і новітні моделі шлюбу, з урахуванням релігійних, культурних і соціальних аспектів, що впливають на сімейні відносини. Важливе значення у процесі визнання канонічних шлюбів відіграють національні традиції та релігійні особливості конкретної держави.  Відзначено, що в багатьох державах Європи визнаються як канонічні, так і світські шлюби. Таке визнання також має місце в Австралії, Ізраїлі, країнах Близького Сходу та, в окремих випадках, у США. Натомість в Україні визнається офіційним лише шлюб, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану.  Висновки. Реалізація євроінтеграційних тенденцій розвитку національного сімейного права, у тому числі у сфері сімейних відносин, ускладнених іноземним елементом, передбачає не лише визнання та легалізацію різних форм шлюбних союзів, а й урахування історичних, культурних, релігійних особливостей суспільства та вільного волевиявлення наречених щодо обрання форми укладання шлюбу, однією із яких може стати канонічна форма. Така форма шлюбу є цілком виправданою, якщо вона свідомо обрана майбутнім подружжям. Такий вибір має ґрунтуватися на нормах сімейного законодавства, яке потребує удосконалення та легалізації нормативних положень, які дозволятимуть як цивільну, так і релігійну форму шлюбу.