Функції протиставлення СВОЇ–ЧУЖІ у воєнно-політичному дискурсі Г. Ю. Цезаря (на матеріалі "Commentarii de bello Gallico")

Руда, Н. (2025). Функції протиставлення СВОЇ–ЧУЖІ у воєнно-політичному дискурсі Г. Ю. Цезаря (на матеріалі "Commentarii de bello Gallico"). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (38)), 107-113. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.38.15

Вступ. У дослідженні розглянуто воєнно-політичний твір Гая Юлія Цезаря "Commentarii de Bello Gallico" як зразок античного пропагандистського дискурсу, у якому протиставлення СВОЇ–ЧУЖІ, побудоване на експлуатації римського metus Gallicus, відіграє надзвичайно важливу роль у поясненні Цезарем причин його воєнних злочинів та у просуванні власних інтересів.
Методи. У процесі наукової розвідки застосовано такі методи: описовий, лінгвокультурологічний, функціональний, контекстуального та компонентного аналізів.
Результати. Було визначено центральні репрезентанти концептів ЧУЖІ та СВОЇ у дискурсі Цезаря. Виявлено, що для формування негативного образу чужих автор акцентує увагу на надзвичайному фізичному розвитку галлів та германців, протиставляючи їм порівняно невисоких італіків, що сприяє створенню враження неймовірної загрози з боку ворогів і посилює значущість власних здобутків та заслуг Цезаря на посаді намісника Римської провінції. Цезар приписує чужим такі характерні риси, як грубість, варварство, жадібність, запальний характер, нестриманість, морально-ціннісна нестабільність тощо, особливо підкреслюючи їхню войовничість, яка, на противагу войовничості римлян як морально-етичної чесноти, не визнається Цезарем раціональною, а інтерпретується як прагнення війни заради війни. Ця маніпуляція дозволяє Цезарю представити власні об'єктивно необґрунтовані воєнні напади на ворогів як превентивні дії для попередження можливих загроз. Ідея про вищий рівень розвитку римлян порівняно з ворогами, що реалізується в описах позитивного впливу римського способу життя на підкорені племена ворогів та переваг і зисків, що їх отримують ті чужі, які стають для римлян союзниками, подається як доказ правильності будь-яких рішень та дій Цезаря, спрямованих на поширення Римського миру по всій Галлії.
Висновки. Аналіз мовних засобів репрезентації та функцій протиставлення СВОЇ–ЧУЖІ у "Commentarii de Bello Gallico" показав, що Цезар не був об'єктивним і повністю чесним у своїй історичній праці. Негативні стереотипи щодо галлів та германців, які існували у свідомості римлян, стали пропагандистським засобом виправдання Цезарем його численних порушень принципів ведення Bellum Justum (справедливої війни), створення образу себе як патріота та рятівника батьківщини від неминучої загрози, маніпулятивного впливу на свідомість римлян з метою формування та посилення почуття страху перед ворогами.