ЄДНІСТЬ ГУМАНІТАРНОГО ПРОСТОРУ ДЕРЖАВИ: ІДЕНТИФІКАЦІЯ СКЛАДНИКІВ ТА МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ

ОПАНАЩУК, П. (2025). UNITY OF THE HUMANITARIAN SPACE OF THE STATE: IDENTIFICATION OF COMPONENTS AND MECHANISMS OF FORMATION. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Public Administration, 20(2), 46–55. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2024/20-8/12

Вступ. Наголошено, що для сучасного етапу розвитку України характерними є суттєві зміни, які зачіпають різні сфери суспільного життя. Значна частина цих змін зумовлена процесами глобалізації та європейської інтеграції. Суттєвим чинником суспільних трансформацій є також події російсько-української війни. В цих умовах особливої ваги набуває посилення стійкості суспільства до нових викликів, гарантування безпеки людини, суспільства та держави загалом.
Акцентовано, що у сфері вітчизняного гуманітарного розвитку впродовж тривалого часу накопичувалися й досі залишаються недостатньо розв'язаними проблеми нерівності та надмірної поляризації суспільства за мовною, етнічною, релігійною та іншими видами ознак. Нерідко це стає джерелом загострення і посилення суперечностей у багатьох сферах життєдіяльності суспільства.
Такі складники гуманітарної політики, як розвиток освіти, науки, культури, гармонізація міжконфесійних та етнонаціональних відносин тощо формують засади для подальшого підвищення рівня людського капіталу й посилюють суспільну згуртованість загалом. Це зумовлює потребу в пошуку ефективних механізмів підвищення якості державного управління в гуманітарній сфері та шляхів забезпечення консолідації суспільства на основі загальновизнаних ціннісних орієнтацій, адже від наявності цілісного гуманітарного простору в країні залежить нормальна життєдіяльність населення та стійке функціонування соціальних інститутів, а також дотримання прав, свобод незалежно від раси і статі, етнічної належності, мови і релігії.
Методи. У процесі дослідження було використано метод теоретичного аналізу наукових джерел, а також метод порівняння, що дозволило вивчити наявні наукові підходи до розв'язання окресленої проблеми. З метою розкриття сутності категорій "гуманітарний простір" та "єдність гуманітарного простору" було використано методи узагальнення, формалізації, аналізу та синтезу. Було задіяно також інші загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема абстрагування, конкретизації, індукції, систематизації. Це дало можливість обґрунтувати структурні компоненти, які лежать в основі категорії "єдності гуманітарного простору". З метою формулювання загальних висновків дослідження було використано метод логічного узагальнення результатів.
Результати. Проаналізовано вітчизняну та закордонну історіографію, що дозволило зробити висновок про відсутність уніфікованого підходу до визначення категорії гуманітарного простору. Встановлено, що в закордонній практиці домінує погляд на гуманітарний простір як на своєрідне гуманітарне робоче середовище, у якому гуманітарні організації можуть здійснювати свою діяльність з надання допомоги людям у регіонах, які постраждали від негативних факторів різного походження. Серед вітчизняних науковців переважають погляди на гуманітарний простір як на середовище, в основі якого лежить система ідей, цінностей, ідеалів, міфів, стереотипів та образів, що впливають на свідомість людей.
Обґрунтовано, що під єдністю гуманітарного простору слід розглядати ступінь згуртованості суспільства навколо таких суспільно значущих тем, як ставлення до мови, релігійних свобод, етнонаціональних відносин, розвитку культури, історичної пам'яті та інших проявів суспільного буття, які формують національну ідентичність, а також здатність на основі наявних механізмів ефективно й конструктивно розв'язувати суперечності, які час від часу можуть виникати у цих сферах суспільних відносин.
Ідентифіковано складники, які лежать в основі єдності гуманітарного простору, а саме: гармонійне мовне середовище, розвиток освітньої галузі, збереження національної культурної спадщини та історичної пам'яті, урахування прав та задоволення потреб національних меншин (спільнот), гармонізація державно-церковних та міжконфесійних відносин. Встановлено, що вагому роль у формуванні цілісного гуманітарного простору відіграє також задоволення інформаційних та культурних потреб суспільства, що має відбуватись завдяки національним виробникам культурного продукту та функціонуванню мережі національних каналів культурної комунікації.
Висновки. Доведено, що формування цілісного гуманітарного простору закладає передумови для подальшого посилення соціальної згуртованості, що є критично важливим в умовах тих трансформацій, які проходить Україна на сучасному етапі інтеграції до європейських культурних, економічних та політичних структур. Ознаками цілісного гуманітарного простору є наявність розвиненої спільної символьної системи, вирішальна роль національних виробників культурного продукту та національних каналів культурної комунікації в задоволенні інформаційних та культурних потреб суспільства, високий рівень згуртованості суспільства на ґрунті спільних культурних та світоглядних цінностей, які мають загальнонаціональний характер, гармонійний розвиток міжетнічних та міжконфесійних відносин тощо.
Наявність серед складових гуманітарного простору таких елементів, як історична пам'ять, власна культура, традиції, унікальне мовне середовище перетворюють його на один із основоположних чинників, які впливають на формування національної ідентичності, тобто сприяють стійкому усвідомленню особою належності до української нації як самобутньої спільноти, об'єднаної назвою, символами, географічним та етносоціальним походженням, історичною пам'яттю, комплексом духовно-культурних цінностей, зокрема українською мовою і народними традиціями.