Логотерапевтичний підхід до психотравм злочинної війни Росії в Україні

Москалець, В.П. (2022). Логотерапевтичний підхід до психотравм злочинної війни Росії в Україні. Український психологічний журнал, 1 (17), 64-84. https://doi.org/10.17721/upj.2022.1(17).4

Військові злочини рашистів в Україні травмують психіку насильницьким відчуженням від людяності – нищенням фундаментальних засад солідарного життя людей та основних умов психічного здоров'я: безпеки існування, справедливості й свободи. Але фрустрації безнадії та «компенсаторному насильству», як найбільш деструктивним реакціям на таке відчуження, протидіє реальна перспектива надійного відновлення цих засад в недалекому майбутньому – Україна захистить за допомогою всього демократичного світу добро, людяність від оскаженілого зла. На цій підставі висунуто основну гіпотезу статті: Праведність війни України з Росією та реальна перспектива людяного майбутнього після нашої перемоги є запорукою ефективності логотерапевтичного підходу до психотравм цієї війни. Істотний наслідок психотравм – втрата суб'єктом інтересу до свого теперішнього й майбутнього. (З. Фройд). Отже, необхідною умовою і потужним фактором психологічної реабілітації осіб з психотравмами є відновлення такого інтересу. Інтереси людини, які сповнюють її життєвою наснагою, інтегруються у її смислі життя. Життєдайний смисл життя – це необхідна умова і провідний чинник нормального формування, функціонування та психічного здоров'я особистості. (В. Франкл). Такі смисли базуються на універсальних цінностях: 1) творення; 2) переживання; 3) ставлення. В статті обгрунтовано гіпотезу, що в логотерапевтичному підході до психотравм злочинної війни Росії в Україні «працюватимуть» насамперед цінності ставлення, мотиваційно-динамічною основою яких є базовий прояв свободи вибору особистості – здатність обирати своє ставлення до своєї долі. У логотерапії універсальне саногенне ставлення до всіх значущих для суб'єкта втрат і руйнацій базується на вірі в «над-смисл» – в існування Бога, який любить людей, що надає високого смислу існуванню людства та кожної людини і живить надію щодо благополучного фіналу земних страждань. Показано, як така віра долає зумовлені психотравмою стан безнадійності, втрату інтересу до життя тощо. Висвітлено процедуру роботи з невротично-фаталістичною фіксацією суб'єкта на наслідках своєї психотравми. Основна суб'єктна потуга цієї процедури – екзистенційний вибір добра, довершеним проявом якого є любов, що виявляється у здатності щиро піклуватись. Суб'єкт, який піклується з любов'ю, почуває свою життєдайну силу, що сповнює його саногенною втіхою – потужною спонукою інтересу до життя.