МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО ПІДХОДУ ПІД ЧАС ДОСЛІДЖЕННЯ СПІВІСНУВАННЯ НАУКИ ТА РЕЛІГІЇ

LYMAR, V. (2024). METHODOLOGICAL APPLICATION OF THE INTERDISCIPLINARY APPROACH IN THE STUDY OF THE COEXISTENCE OF SCIENCE AND RELIGION. SOPHIA. Human and Religious Studies Bulletin, 23(1), 82–86. https://doi.org/10.17721/sophia.2024.23.16

В с т у п . Присвячено методології у дослідженні науки та релігії, яка є тільки в разі конструктивного діалогу цих двох екзистенційних проявів. Попри це розглядаються три варіанти взаємодії науки та релігії, які існували протягом темпорального плину історії. І лише від середини ХХ ст., коли почергово і релігія, і наука втрачали домінування у соціумі, розпочинається вимушений необхідністю втрати їхнього авторитету серед європейської цивілізації, відносно рівноправний діалог цих проявів людської діяльності.
М е т о д и . Використано емпіричні та теоретичні методи спостереження та описування, аналізу і узагальнення.
Р е з у л ь т а т и . На тлі висвітлення поглядів сучасних мислителів про співіснування цих, здавалося б, несумісних і протилежних царин людського буття, проаналізовано застосування міждисциплінарного підходу для дослідження нагальних питань як науки, так і релігії. Оскільки і наука, і релігія є інтелектуальними проявами людської діяльності, яка творить багатошарову реальність, де кожна із цих царин має свій власний об'єкт дослідження / вшанування, то і в методології вони повинні спиратись на нові загальні антропологічні відкриття та досягнення. У цьому контексті приділено увагу синергетиці, міждисциплінарності та трансдисциплінарності. Окремо розглянуто кожен із цих наддисциплінарних підходів до методології дослідження і простежено їх трансформацію зі стрімким інтелектуальним прогресом середини ХХ-го – ХХІ-го століть. Також вивлено ризики їх застосування щодо дослідження релігії, оскільки наука накладає свої шаблонні уявлення відносно дослідження світу і на релігійні практики, котрі за своєю суттю далекі від мети та завдань наукових досліджень. Це відбувається тому, що богослов'я впевнено можна вважати релігійною наукою – своєрідною наукою у межах релігії на той час, коли інші форми були заборонені та цензуровані. Допитливий людський розум шукав будь-який вихід своїм потребам, котрі згодом виокремились у чисту науку, і залишити для релігії роль містичних практик спілкування із Божеством та інтроспекції. Але в загальному розумінні релігії міждисциплінарні підходи є дуже важливими новими досягненнями, якими не слід нехтувати і прирівнювати їх результати до еклектизму.
В и с н о в к и . На підтвердження наведених аргументів та результатів дослідження наведено думки компетентних закордонних та вітчизняних дослідників у галузі діалогу науки та релігії, котрі подекуди категорично висловлювались стосовно доцільності співіснування і співпраці цих царин, але які не заперечували все ж їх спільної та осібної доцільності в розвитку людського буття.