ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

O., G. O. (2025). LEGAL GUARANTEES FOR PAYMENT OF EMPLOYEES UNDER MARTIAL STATE: ANALYSIS OF JUDICIAL PRACTICE. Social Law(3).

Стаття присвячена комплексному аналізу правових гарантій оплати праці працівників в умовах воєнного стану та дослідженню особливостей їх реалізації через призму сучасної судової практики. Авторка послідовно розкриває основні гарантії у сфері оплати праці, передбачені КЗпП України та спеціальним законодавством воєнного часу, та проводить ґрунтовний аналіз правових позицій Верховного Суду. Зокрема, детально розглядаються аспекти забезпечення мінімальної заробітної плати, обов’язковості індексації, відповідальності за порушення строків виплати, механізмів компенсації втрати частини доходу, а також відшкодування середнього заробітку при затримці розрахунку під час звільнення.
Окремі положення статті присвячено гарантіям оплати праці під час простою та правовому режиму призупинення трудового договору. Авторка систематизує підходи судів, які визначають обов’язок роботодавця виплачувати середній заробіток у разі простою, що виник з причин, небезпечних для життя та здоров’я працівників, або коли роботодавець не забезпечив належного документального оформлення простою чи призупинення. Підкреслюється, що обставини непереборної сили можуть звільняти роботодавця лише від відповідальності за затримку виплат, але не від обов’язку нарахувати та погасити заборгованість.
Значну увагу приділено аналізу ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», де передбачено обов’язок держави-агресора відшкодовувати працівникам втрачені доходи за період призупинення трудового договору. Авторка обґрунтовує, що попри декларативність цієї норми на сучасному етапі, вона створює важливі правові передумови для майбутнього механізму репарацій та забезпечення захисту прав працівників у поствоєнний період.
Судова практика, проаналізована в статті, демонструє пріоритет захисту трудових прав працівників, водночас звертаючи увагу на обов’язок добросовісної поведінки обох сторін трудових правовідносин. Авторка доходить висновку, що навіть в умовах воєнного стану право на оплату праці залишається фундаментальною конституційною гарантією, а судова практика відіграє ключову роль у формуванні збалансованих механізмів її реалізації та захисту.