Семантична координата поеми Тараса Шевченка “Наймичка”

Куранова, С., & Зернецький, П. (2024). Семантична координата поеми Тараса Шевченка “Наймичка”. Шевченкознавчі студії, (1(27)), 230–251. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).1/230-251

Вступ. Семантична координата дискурс-портрета мовної особистості пов’язана зі змістовою інтерпретацією знака, співвідношенням знака і значення, це сукупність знань письменника про світ: вони відбиваються у відповідній системі понять, категорій тощо. Такі поняття, категорії пов’язані з відповідними референтами та особистісними смислами комунікантів. Моделювання семантичної координати дискурс-портрета мовної особистості відбувається двома шляхами: один із них передбачає дослідження семантико-рольових конфігурацій та їх послідовностей, другий — вивчення семантичних міжпропозитивних відношень. Основною одиницею аналізу є пропозиція як інваріантний зміст декількох логічно еквівалентних речень. Такого роду розвідки могли б стати новим ефективним інструментом лінгвістичного прочитання творів Тараса Шевченка.
Методи. Для дослідження поеми Тараса Шевченка “Наймичка” було використано такі методи: семантико-рольовий аналіз, що зосереджується на дослідженні наявних у тексті семантико-рольових конфігурацій (решіток) та їх послідовностей. Було досліджено 488 семантико-рольових конфігурацій.
Результати. Визначено частотність семантико-рольових конфігурацій, виявлено характер їх співвідношення з прототиповими решітками, зафіксовано випадки диверсифікації семантико-рольових структур, як-от: випущення, мінізацію, подвоєння, суміщення, розширення набору характеристик ролі, метафоризацію. З’ясовано, що найбільш частотними є конфігурації з агенсами, патієнсами, локативами та бенефактивами; найтиповішими є двокомпонентні конфігурації, їхня кількість становить 42% від наявних у тексті. Виявлено, що тексту поеми Тараса Шевченка “Наймичка” не властиві повторювані семантико-рольові конфігурації.
Висновки. Було розкрито, що текстова модель поеми “Наймичка” є динамічною, насиченою подіями, дії майже не повторюються; мовлення персонажів є природним та реалістично відтвореним. Авторське мовлення схарактеризоване як оцінне, емотивне та “кінематографічне”.