"Чигиринський дискурс" шевченкових поезій

Гудима, А. (2024). "Чигиринський дискурс" шевченкових поезій. Шевченкознавчі студії, (1(27)), 118–131. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).1/118-131

Вступ (передумови, актуальність, мета). Визначна роль Чигирина в українській історії обумовлена тим, що період функціонування міста як столиці – 1648–1676 рр. – був часом існування й гетьманської Української держави. З огляду на це Шевченків "чигиринський" дискурс набуває вагомого значення в межах його історіософії. А оскільки не лише державницьке право характеризує Чигирин, але й той факт, що саме там було ухвалене рішення про прийняття московської протекції, важливо з'ясувати Шевченків погляд на роль.
Мета статті – проаналізувати Шевченкові твори, звернені до образу Чигирина та його долі; з'ясувати пов'язані з цим значимі для поета сенси; визначити роль образу-символу Чигирина в Шевченковому дискурсі.
Методи. Застосовуються герменевтичний, компаративний методи, аналізу та синтезу.
Результати. З'ясовано, що Чигирин посів вагоме місце в картині світу Шевченка. Проаналізовано поетичні твори, звернені до образу української гетьманської столиці. У межах Шевченкового "чигиринського" дискурсу ключовими вважаємо поетичний твір – "Чигрине, Чигрине..." та малярський – "Дари в Чигирині 1649 року" (обидва 1844 р.), відповідно до того значення, що його цим мистецьким творам надавав сам автор.
У Т. Шевченка з Чигирином асоціюються державна ідея, героїчна визвольна боротьба. "Освячення" поетом Чигирина (визнання його святим) закономірно стосується відповідного сприйняття ним чигиринської доби української історії, позначеної волею та державністю, до 1676 р.
Висновки. У Шевченка, починаючи від поеми "Гайдамаки" і завершуючи поезіями 1848 року, зустрічаємо два образи Чигирина: гетьманського, у пору своєї слави, державної ролі, та Чигирина, підневільного московщині, а потім російській імперії, що немов заступають один одного. 
У межах "чигиринського" дискурсу Шевченкових поезій, з огляду на підневільне становище України, найперше помітні мотиви занепаду козацької слави, держави, національного самоусвідомлення та національної пам'яті ("Гайдамаки", "Чигрине, Чигрине...", "Заступила чорна хмара..."), роздвоєння національного організму (два Івани – "Великий льох", Самойлович – Дорошенко – "Заступила чорна хмара..."). Належить також звернути увагу на те, що навіть коли поет зображає Чигирин в антипольській парадигмі, відповідні твори сповнені виразно антимосковським змістом, оскільки як нагадування про колишню велич Чигирина, так і зображення занепалого сучасного стану колись славетної козацької столиці промовляють про руйнівний московський внесок.