Токенізовані зелені облігації в архітектурі сталих фінансів та формування зеленої премії

Namoniuk, V., & Matei, V. (2025). Tokenised Green Bonds in the Architecture of Sustainable Finance and the Formationo of the Greenium. Actual Problems of International Relations, (165), 172–181. https://doi.org/10.17721/apmv.2025.165.1.172-181

У статті запропоновано аналітичну рамку для токенізованих зелених облігацій, у центрі якої перебуває «greenium» як результат ринкової рівноваги, а не як автоматична премія за маркування. Рамка пояснює, за яких умов токенізація здатна впливати на ціноутворення зеленого боргу, а не лише оцифровувати випуск. Доведено, що greenium формується взаємодією трьох каналів: (1) ліквідності та мікроструктури ринку, включно з фінальною розрахунковою визначеністю й інтероперабельністю з основною кастодіальною та посттрейдинговою інфраструктурою; (2) довіри до «зелених» тверджень, що залежить від вартості та якості верифікації, цілісності розкриття інформації та аудитовності доказів щодо розподілу коштів і впливу; (3) фрикцій життєвого циклу інструменту – витрат на емісію, обслуговування, звітність і assurance. На прикладі суверенних і корпоративних кейсів показано, що масштабованість і доступність для інвесторів є критичними для зниження «новизняних» дисконтів ліквідності, тоді як правове визнання цифрового реєстру та даноцентрична архітектура звітності підсилюють канал довіри. Окремо обґрунтовано роль грошових сурогатів, стейблкоїнів і CBDC як розрахункових активів для DvP у токенізованих ринках. Для України зроблено висновок, що токенізація є найбільш виправданою там, де вона підвищує верифіковану прозорість і знижує вартість звітності без втрати інтероперабельності.