МІФОЛОГЕМА «БУЛГАКОВСКОГО КИЕВА»: СОВЄТСЬКИЙ/РОСІЙСЬКИЙ НЕОТОТАЛІТАРИЗМ У ДІЇ

Грабовський, С. (2024). МІФОЛОГЕМА «БУЛГАКОВСКОГО КИЕВА»: СОВЄТСЬКИЙ/РОСІЙСЬКИЙ НЕОТОТАЛІТАРИЗМ У ДІЇ. Українознавчий альманах(35), 32–42. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2024.35.4

Стаття присвячена одній із тих теоретичних і практичних проблем, які надзвичайно актуалізувалися у зв‘язку з російсько-українською війною. Автор статті звертається до дослідження феномену т.зв. «Булгаковского Киева», який є однією з форм імперського міфу про Київ як «посутньо російське місто». Російсько-совєтський культовий письменник Булгаков мав відверто українофобські погляди, і у своїх прозаїчних і драматургічних творах послідовно фальсифікував українську дійсність і події в Києві часів Української революції. Автор статті показує, що думка деяких сучасних діячів культури, наче українофобія у творах Булгакова цілковито віддана його героям, а сам письменник від неї вільний, не відповідає дійсності. По-перше, вся художня тканина творів Булгакова просякнута запереченням повноцінності українського як такого – від мови до політики; що стосується, скажімо, українського книговидання, вельми серйозно поставленого за часів гетьмана Павла Скоропадського, то для булгаковських героїв його просто не існує. По-друге, кожен штрих булгаковських творів підкреслює «російськість» Києва. По-третє, є нарис «Київ місто» (1923р.), де письменник прямо висловлює власні погляди, побудований на брутальній фальсифікації дореволюційного та пореволюційного життя у головному місті України. Булгаков категорично заперечує сам факт існування в тодішньому Києві науки, літератури та театру, тоді як досягнення українських учених високо цінують у Німеччині й інших державах, розгортають діяльність Рильський, Зеров й інші поети-неокласики, а театр «Березіль» з його студіями завоював заслужену популярність. Ба більше: головним недоліком української автокефальної церкви Булгаков назвав те, що її священики голять бороди (насправді так робили не всі, але правдивість до чеснот письменника не належала). А найбільшим ґанджем Києва Булгаков вважав те, що він розташований надто далеко від Москви, від її впливу, і на нього надто впливає навколишній український простір. У статті описаний процес формування новітнього культу Булгакова, починаючи з другої половини 1960-х, одне з ключових місць в якому посіла міфологема «посутньо російського Києва» у формі «Булгаковского Киева». Міфологема ця стала складовою чинної російської тоталітарної міфології, тому потрібна її деконструкція і деструкція.