Епідемія холери у Львові та її вплив на соціальне життя міста (червень – листопа 1915 р.)

Босак, В. (2025). Епідемія холери у Львові та її вплив на соціальне життя міста (червень – листопа 1915 р.). Етнічна історія народів Європи, (75), 76–82. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.75.10

Стаття присвячена аналізу санітарно-епідеміологічної ситуації у Львові під час Першої світової війни, зокрема епідемії азійської холери у 1915 році, та її впливу на соціальне життя міста. Дана тема залишається недостатньо висвітленою в історіографії. Основну увагу зосереджено на причинах спалаху хвороби, динаміці її поширення, заходах міської влади та наслідках для суспільства. Епідемія виникла у період відновлення влади Австро-Угорщини, що звільнила місто після дев’ятимісячної російської окупації. Її причиною стали кілька ключових факторів: активний рух військових і біженців через розташування у прифронтовій зоні, незадовільний стан міської інфраструктури (насамперед системи утилізації відходів), та продовольчу кризу. Несприятливі санітарні умови, антисанітарія у громадських місцях, хаотичне поховання біоматеріалів сприяли швидкому поширенню інфекції. З червня по листопад 1915 року хвороба забрала життя 778 осіб, найбільше постраждали люди працездатного віку (30–50 років), що завдало серйозного удару по соціальній структурі міста. Ймовірно, що реальні масштаби епідемії були ще більшими, оскільки у багатьох випадках діагноз ставили посмертно. Це ускладнювало точний статистичний облік хворих. Міська влада зуміла локалізувати епідемію завдяки створенню спеціалізованої підкомісії, залученню цивільних лікарів, запровадженню примусової вакцинації, посиленню санітарних норм у медичних установах і громадських просторах, впровадженням кримінальної відповідальності за порушення встановлених вимог. Ефективна комунікація з населенням та запровадження жорстких заходів контролю дозволили зупинити поширення хвороби. Водночас епідемія вплинула на повсякденне життя міста: громадські місця спорожніли, пересування біженців було обмежено, а порушення санітарних правил каралося суворіше, ніж раніше. Епідемія стала трагедією для багатьох львівських сімей, а багато дітей залишились сиротами.