Руїна у просторі радянської техноутопії: дефініції, функції та розширення поняття

Левченко, І. (2025). Руїна у просторі радянської техноутопії: дефініції, функції та розширення поняття. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 2(20), 27–38. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2025.2.03

Метою статті є аналіз історіографії досліджень руїн у міському та техноутопічному просторі з метою виокремлення кластерів, визначення їхніх функцій і пропозиції нового поняття «руїни імперіалізму», релевантного для осмислення трансформацій матеріальної спадщини заходу України в радянському контексті.. 
Методи поєднують історико-культурний, соціологічний та візуальний аналіз. Автор спирається на історіографічні підходи до вивчення руїн, зокрема ідеї Георга Зіммеля про руїни як матеріальні носії часу і ностальгії, а також на сучасні дослідження урбаністичних, індустріальних та політичних трансформацій. Значну увагу приділено аналізу візуальних і культурних практик.
Результати. Основний аналіз історіографії дозволив виокремити чотири взаємопов’язані кластери досліджень руїн. Перший кластер – руїни та техноутопічний занепад інфраструктури (дослідники розглядають руїни як негативні маркери соціально-політичних процесів та модернізаційних процесів). Другий кластер – руїни як інструмент політичної та ідеологічної мобілізації (руїни інтегрують в урбаністичні трансформації, формуючи колективну пам’ять і культурні сенси режиму). Третій кластер – візуальна та культурна репрезентація руїн у мистецтві (руїни як активні символи, що формують уявлення про історичний час, пам’ять та соціальні процеси). Четвертий кластер – руїни у контексті концепцій пам’яті (руїни постають як матеріальні посередники колективної ідентичності та культурної пам’яті).
У цьому дослідженні руїни розглядаються не лише як фізичний занепад об’єктів, а як символічні простори, що поєднують історію, соціальні процеси та культурну уяву. На основі цього аналізу запропоноване нове поняття «руїни імперіалізму» для позначення матеріальних залишків інфраструктури та архітектури колишніх імперських режимів на заході Україні, які після Другої світової війни інтегрувалися у радянську модернізацію або залишалися маргіналізованими. Це поняття релевантне, бо дозволяє оцінювати такі об’єкти як видимі сліди історичних владарювань, водночас аналізуючи їхню роль у формуванні локальної пам’яті, ностальгії та ідентичності в постімперському просторі.
Висновки. Руїни виводять матеріальну спадщину на рівень активного культурного та соціального агента, що формує уявлення про історію, пам’ять і ідентичність. Інфраструктурні та архітектурні залишки колишніх імперій на заході Україні не зникають після інтеграції до УРСР, а трансформуються у символічні та функціональні простори. Поняття «руїни імперіалізму» дозволяє поєднати аналіз матеріальних слідів історії з оцінкою їхнього впливу на локальну пам’ять, ностальгію та культурну ідентичність. Дослідження демонструє, що спадкоємність та трансформація імперських проєктів у радянському контексті створює багатошаровий простір, де минуле і сучасність взаємодіють у символічному і соціальному вимірах.