Параметри
Гносеологічна і правова природа виправдувального вироку
Дата випуску :
2016
Автор(и) :
Дяков Володимир Сергійович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Шумило Микола Єгорович
Анотація :
Дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням проблемної ситуації українського правосуддя у кримінальних справах, що склалась у діяльності судів першої інстанції у зв’язку з ухваленням ними виправдувальних вироків; у роботі обґрунтовано низку концептуальних, важливих для теорії та практики понять, положень, висновків і рекомендацій, одержаних автором особисто, серед яких найсуттєвішими є такі: вперше:
– дано характеристику виправдувальному вироку як, з одного боку, результату негативної оцінки суду виконання стороною обвинувачення юридичного обов’язку, встановленого для неї ст. 62, п. 2 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України, довести винуватість особи поза розумним сумнівом, а з іншого, – як позитивного результату виконання судом свого юридичного обов’язку – виправдати особу, винуватість якої не доведено стороною обвинувачення в рамках належної правової процедури;
– обґрунтовано, що юридичною підставою ухвалення судом виправдувального вироку є встановлений факт невиконання стороною обвинувачення юридичного обов’язку довести винуватість особи поза розумним сумнівом; невиконання згаданого вище обов’язку є, як правило, сукупним наслідком скоєння стороною обвинувачення кримінально-процесуальних правопорушень та помилок різноманітної природи;
– доведено, що до ухвалення вироку суду процесуальне знання про факт вчинення злочину конкретною особою та її винуватість презюмується ймовірним з огляду на інквізиційний (слідчий) спосіб його виготовлення й підлягає подальшій перевірці в суді першої інстанції у рамках змагальної процедури; усвідомлення цього факту закладає поліваріантність судової перспективи вирішення справи, тобто рівновеликої можливості ухвалення як виправдувального, так і обвинувального вироку.
– дано характеристику виправдувальному вироку як, з одного боку, результату негативної оцінки суду виконання стороною обвинувачення юридичного обов’язку, встановленого для неї ст. 62, п. 2 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України, довести винуватість особи поза розумним сумнівом, а з іншого, – як позитивного результату виконання судом свого юридичного обов’язку – виправдати особу, винуватість якої не доведено стороною обвинувачення в рамках належної правової процедури;
– обґрунтовано, що юридичною підставою ухвалення судом виправдувального вироку є встановлений факт невиконання стороною обвинувачення юридичного обов’язку довести винуватість особи поза розумним сумнівом; невиконання згаданого вище обов’язку є, як правило, сукупним наслідком скоєння стороною обвинувачення кримінально-процесуальних правопорушень та помилок різноманітної природи;
– доведено, що до ухвалення вироку суду процесуальне знання про факт вчинення злочину конкретною особою та її винуватість презюмується ймовірним з огляду на інквізиційний (слідчий) спосіб його виготовлення й підлягає подальшій перевірці в суді першої інстанції у рамках змагальної процедури; усвідомлення цього факту закладає поліваріантність судової перспективи вирішення справи, тобто рівновеликої можливості ухвалення як виправдувального, так і обвинувального вироку.
Бібліографічний опис :
Дяков В.С. Гносеологічна і правова природа виправдувального вироку : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / Дяков Володимир Сергійович. – Київ, 2016. – 258 с.
Файл(и) :
Вантажиться...
Формат
Adobe PDF
Розмір :
1.33 MB
Контрольна сума:
(MD5):8df9f2b7415bf6ca3247e06fc26bce05
Ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons CC BY-NC-ND