Особливості правового регулювання міжнародних факторингових операцій

Поняття «факторинг» має неоднозначне трактування та використовується для позначення зобов’язань, що містять елементи послуг кредитного, бухгалтерського, збутового, страхового, іншого посередницького характеру, а також супроводжуються різними техніко-юридичними механізмами трансформації прав грошових вимог. Невизначеність змісту цього поняття ускладнює можливість пізнання його сутності як правової категорії.
2. Складність формалізації відповідного правового явища унеможливлює створення і об’єктивізацію факторингу як різновиду приватноправової конструкції в правотворчій практиці, яка б повністю відображала його особливості.
3. Визначено, що розвиток приватноправового регулювання факторингу на міжнародному рівні зумовлений відсутністю єдиного підходу національних законодавств щодо встановлення належного правового режиму, що зумовило набуття нормами міжнародного приватного права у сфері факторингу окремої правової спеціалізації.
4. На основі аналізу історії становлення факторингу запропоновано його періодизацію.
Перший етап (Стародавні часи-початок Середньовіччя) охоплює проміжок часу від моменту фіксації появи норм, призначених для регулювання зовнішньоторгового виробничого кредиту і цесії. Цей період характеризується становленням окремих правовідносин, що згодом увійдуть до складного феномену факторингу як його компоненти, а також винайденням сталих правових норм для регулювання цих відносин.
Другий етап (початок XIV ст. – друга половина XVII ст.) характеризується ускладненням суспільних і економічних відносин у тодішній Європі. Спостерігається становлення та поширення факторингу як економічного й правового феномену у формі торговельного факторингу. Національні законодавці на цьому етапі не розглядають його як окремий об’єкт регулювання.
На третьому етапі ( друга половина XVII ст. – до кінця ХІХ ст.) активно розвивається торговельний факторинг, поглиблюються спеціалізації факторів, ускладнюються його економічні форми. Поняття «факторинг» утверджується у законодавстві деяких держав, насамперед, Англії і США.
Упродовж четвертого етапу (ХХ ст.), торговельний факторинг поступово трансформується у фінансовий, поширюється на територію континентальної Європи. Цей процес супроводжується ускладненням нормативно-правової бази і диференціацією національно-правових режимів, що застосовуються для його врегулювання.
На п’ятому етапі ( з кінця ХХ ст. і дотепер) відбувається уніфікація правового регулювання факторингу на міжнародному рівні. Факторинг, як правове явище, оформлюється як окреме приватноправове зобов’язання, а норми міжнародного приватного права у сфері факторингу набувають окремої правової спеціалізації.

Смолин Я. В. Особливості правового регулювання міжнародних факторингових операцій : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Смолин Ярослав Васильович. - Київ, 2016. - 243 с.