Феноменологія і натуралізм : від феноменологічної критики натуралізму до натуралізації феноменології

У висновках підводяться підсумки дисертаційного дослідження, що відображають новизну, проблематику та загальну структуру роботи.
1. Переглянуто головні пункти Гусерлевої критики натуралізму і виокремлено чотири види мотивів його антинатуралістичної позиції. У «вертикальному» вимірі розрізнено «філософські» та «наукові» мотиви антинатуралізму Гусерля. «Філософські» мотиви ґрунтуються, як було показано, на Гусерлевій критиці натуралістичного об’єктивізму та феноменологічному вченні про трансцендентальну суб’єктивність. До «наукових» мотивів віднесено Гусерлеву критику можливості квалітативної фізики свідомості та точної (математичної) ейдетики чистих переживань свідомості. Зважаючи на те, що наведені Гусерлем «філософські» та «наукові» арґументи можуть мати як суто теоретичний, так і етичний контекст вжитку, то у «горизонтальному» зрізі виокремлено «теоретичні» й «етичні» мотиви Гусерлевого антинатуралізму. Натуралізація феноменологічної сфери має для Гусерля подвійний етичний наслідок: (а) втрату суб’єкта мотивацій як суб’єкта «афікованого сенсами» і здатного до вільного вибору; (б) релятивізацію ідеалів, цінностей і норм як результат натуралізації корелятивним переживанням свідомості ідей.
2. Здійснено порівняння Гусерлевого антинатуралізму з іншими видами антинатуралізму у сучасній аналітичній філософії ментального (Philosophy of Mind). Було наведено п’ять аналітичних арґументів проти фізикалізму, що їх виокремлює Девід Чалмерс, й узагальнено їх як різновиди «арґументу кваліа», або «арґументу того, як воно» («‘What it’s Like’ Argument»). Цей арґумент було піддано критиці на тій підставі, що він не враховує активно-конститутивний характер свідомості. «Арґумент кваліа» було протиставлено «арґументу інтенційності» Гусерля. Перевагу першого щодо останнього було визначено у його апеляції до універсальних характеристик свідомості, які принципово не зводяться ані до каузальних, ані до функціональних стосунків.
3. Виокремлено методичні й метафізичні тези Гусерлевої феноменології. Метафізичні тези Гусерля було розкрито через поняття світу як «ідеального принципу розгортання явищ», світу «як сенсу», або світу «як інтенційного кореляту свідомості», а також через поняття «чистої інтуїції», «адекватної» та «неадекватної даності», які, як було зауважено, диктуються метафізичними принципами Гусерлевого трансцендентального ідеалізму.
4. Артикульовано систему феноменологічної методології, що її розвинув Гусерль, яка поділяється на рівні та види. Відповідно до рівня теоретичного застосування феноменологічний метод поділяється на ейдетично психологічний та трансцендентально-феноменологічний. Відповідно до предметних сфер, а також до етапів Гусерлевої творчості у дослідженні було виокремлено методологію статичної, генетичної та (ре)конструкційної феноменології. Упровадження (ре)конструкційного методу феноменології є, як було показано, важливим арґументом проти трансцендентально-ідеалістичної абсолютизації ролі феноменологічних редукцій.

Ключові слова: Е. Гусерль, феноменологія, натуралізм, натуралізація, каузальність, антинатуралізм, інтенційність, коґнітивні науки, explanatory gap.

Вахтель А. І. Феноменологія і натуралізм : від феноменологічної критики натуралізму до натуралізації феноменології : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.01 онтологія, гносеологія, феноменологія / Вахтель Андрій Ігорович - Київ, 2017. - 204 с.