Теоретико-правові та праксеологічні засади судової реформи в Україні

У дисертаційному дослідженні зроблено спробу вирішити наукову проблему формування системи сучасних доктринальних знань про судову реформу в Україні, складові її успішної реалізації, особливості та закономірності її перебігу з урахуванням найважливіших факторів, тобто розроблено концепцію судової реформи, на основі якої сформульовано ряд пропозицій та рекомендацій, спрямованих на ефективне реформування судової системи, яке б відповідало сучасним суспільним потребам і очікуванням. До найбільш вагомих результатів роботи можна віднести такі: 1. Судова реформа – це складова державної політики, що передбачає заплановані цілеспрямовані зміни (перетворення) у судовій системі держави, які продукуються владою з метою вдосконалення її функціонування, зумовлені необхідністю адаптації судової системи до динамічних умов зовнішнього та внутрішнього середовища, реалізуються відповідно до обраної законодавчою владою стратегії, та потребують відповідного ресурсного забезпечення. В ідеалі судова реформа повинна реалізовуватися з дотриманням принципів мети, ціни, засобів, стабільності, альтернатив, відповідальності та правових гарантій, і відповідати таким вимогам як прогресивність, прогнозованість, цілеспрямованість, наукова обґрунтованість, гнучкість, мотивованість, змістовність, послідовність і незворотність. Крім того, судова реформа має бути інформаційно забезпечена, економічно доцільна, соціально виправдана та політично скоординована. Як управлінське рішення, судова реформа в Україні потребує вирішення питання обмеженості ресурсного забезпечення з позиції пріоритетів, що зумовлює потребу критичної оцінки її ролі у загальній парадигмі суспільного та державного розвитку. Судова система є тією сферою, у функціонуванні якої пересікаються інтереси різних соціетальних прошарків: приватних осіб, законодавчої та виконавчої влади, представників суддівського корпусу. Тому для її розвитку важливо, щоб в процесі реформування дотримувався баланс інтересів цих суб’єктів
2. Як складний процес умовно керованих перетворень у сфері судової влади, судова реформа повинна здійснюватися поетапно та планомірно на основі певної стратегії з урахуванням існуючих у певний час розвитку держави обмежень (політичних, економічних, ресурсних, темпоральних тощо). Це обумовлює необхідність вибору індивідуальної моделі реформування судової системи України. Проте найпоширенішим способом реформування судової системи в Україні є трансплантація (запозичення) окремих інститутів судової влади та правосуддя, які добре функціонують в інших країнах.

Ключові слова: судова реформа, судова влада, судова система, судоустрій, громадянське суспільство, транспарентність, легітимність, стабільність судової системи, розвиток судової системи, історія судової реформи.

Хотинська-Нор О. З. Теоретико-правові та праксеологічні засади судової реформи в Україні : дис. ... д-р. юрид. наук : 12.00.10 судоустрій; прокуратура та адвокатура / Хотинська-Нор Оксана Зіновіївна - Київ, 2017. - 474 с.