Міжнародно-правове регулювання торгівлі сировинними товарами

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі вивчення й осмислення зарубіжної та вітчизняної наукової літератури, розгляду міжнародних товарних угод та інших міжнародно-правових актів, аналізу відповідних положень національного законодавства, дисертантом сформульовано такі самостійні висновки, пропозиції й рекомендації:
1. Встановлено, що основними причинами, які спонукали зацікавлені країни до налагодження міждержавного співробітництва щодо торгівлі сировинними товарами, стали низка чинників економічного й іншого характеру, серед яких найвагомішими були надмірні коливання цін на певні види сировини, надмірне виробництво та накопичення значних обсягів нереалізованих надлишків, дестабілізація внаслідок війн нормального перебігу світової торгівлі й порушення рівноваги між попитом і пропозицією на світових сировинних ринках.
2. Аналіз перших міждержавних угод щодо регулювання обігу сировини показав, що всі вони містили лише деякі з рис та ознак, притаманних сучасним міжнародним товарним угодам. Так, перші міжнародні товарні угоди хоча й були в основному міжурядовими, як правило, укладались винятково між виробниками сировини та не завжди забезпечували основну частину світової торгівлі відповідним сировинним товаром.
3. Відстежено динаміку та визначено основні етапи розвитку міжнародних товарних угод. Зокрема показано, що протягом першого етапу міжнародно-правове регулювання обігу сировинних товарів здійснювалось у формах картелів, національних заходів щодо обмеження виробництва й експорту певних видів сировини, а також за допомогою укладення прототипів сучасних міжнародних товарних угод, сторонами яких були виключно виробники сировини. Протягом другого етапу в різноманітних сировинних галузях було укладено низку міжнародних товарних угод, які за своїм характером та змістом були найбільш детальними та повними й містили всі можливі регулятивні механізми, а саме різноманітні системи експортних квот, цінові та буферні заходи, багатосторонні контрактні зобов’язання тощо. На третьому етапі міжнародні товарні угоди втратили економічні положення та продовжили свою дію у формі адміністративних документів, спрямованих насамперед на посилення міждержавного діалогу та поглиблення переважно інформаційної співпраці між зацікавленими сторонами.
4. За результатами детального розгляду міжнародних товарних угод щодо окремих видів сировини виявлено їх спільні й відмінні риси. Зокрема показано однотипність міжнародних товарних угод, продемонстровано однаковість їх завдань і цілей, схожість у плані структури й форми текстів, аналогічність ключових положень та спільність інших рис і ознак. Разом з тим виокремлено характерні особливості, притаманні тим чи іншим товарним угодам. Так, розмежовано угоди за передбаченими ними основними механізмами регулювання, встановлено специфіку угод залежно від сировинної сфери, в якій вони діяли.
5. Висвітлено основні переваги й недоліки механізмів регулювання світових сировинних ринків, що запроваджувались тими чи іншими товарними угодами. Так, надмірне обмеження експорту за допомогою експортних квот, з одного боку, мало негативний вплив на внутрішні економіки країн і штучно підтримувало та стимулювало менш ефективних виробників за рахунок більш ефективних, водночас підвищувало вартість сировини та прибутки від її реалізації в довгостроковій перспективі – з іншого. Незважаючи на спроможність буферних запасів досить швидко й ефективно стабілізовувати вартість сировини на світових ринках, їх утримання було досить затратним. Система багатосторонніх контрактів характеризувалась своєю негнучкістю та неспроможністю враховувати постійні зміни середовища, в якому відбувалася світова торгівля сировинними товарами.
6. Вивчення практики функціонування міжнародних товарних угод показало відсутність системності та послідовності в їх підготовці, укладенні та застосуванні. Саме тому була здійснена спроба впорядкувати й систематизувати міжнародно-правове регулювання торгівлі сировинними товарами за допомогою розроблення й впровадження Інтегрованої програми для сировинних товарів та створення Спільного фонду для сировинних товарів.

Ключові слова: сировинні товари, міжнародна товарна угода, міжнародна сировинна організація, пшениця, цукор, каучук, олово, кава, буферні запаси, експортні квоти, Інтегрована програма для сировинних товарів, Спільний фонд для сировинних товарів, Міжнародна угода по цукру 1992 року, Міжнародна конвенція про торгівлю зерном 1995 року, Міжнародна організація по цукру, Міжнародна рада по зерну.

Біловол М. В. Міжнародно-правове регулювання торгівлі сировинними товарами : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 міжнародне право / Біловол Марта Валеріївна. - Київ, 2015. - 206 с.