Гуманітарна діяльність ООН з подолання наслідків стихійних лих

Проведене дослідження стало основою для вирішення важливого наукового питання, що полягає в визначенні ефективності функції координації ООН в гуманітарних операціях з подолання наслідків стихійних лих.
Гуманітарна діяльність – це складний комплекс дій, який здійснюється міжнародними організаціями, державами, індивідами, транснаціональними корпораціями, релігійними інституціями, що об’єднані прагненнями полегшити страждання людей та спільними принципами їх реалізації: нейтралітету, неупередженості та незалежності, яка раніше обмежувалася виключно забезпеченням захисту постраждалого населення; організацією водопостачання та належних санітарних норм; наданням гуманітарної допомоги, тимчасового житла, медичного обслуговування в інтересах постраждалих людей; а також сприянням їхньому поверненню до нормального життя з належними засобами для існування. Міжнародні організації завершували гуманітарну діяльність тоді, коли життя постраждалого населення ставало таким, яким було до стихії чи збройного конфлікту, але вони вимушені розпочинати її знову, коли у тій самій державі знову виникав природний катаклізм чи збройних конфлікт. Тобто, гуманітарна діяльність лише відтерміновувала людські страждання, а не ліквідовувала їх, не виконуючи таким чином основного свого призначення.
У 1990-х р.р. ХХ ст. гуманітарні актори стали розширювати предметне поле гуманітарної діяльності, спрямовуючи свої зусилля на трансформацію тих факторів, які призводили до виникнення катастрофи та необхідності залучення міжнародної допомоги. Останні почали долучатися до проектів із розвитку, сприяти утвердженню верховенства права й дотриманню прав людини та встановленню демократії, що нерідко викликало хвилю обурення та звинувачень у втручанні у внутрішні справи постраждалої країни з боку акторів, що надають допомогу.
Слід зазаначити, що гуманітарна діяльність наразі не спрямована на трансформацію суспільних відносин, а покликана лише полегшувати людські страждання. Нерідко міжнародні організації, в тому числі і ООН, займаються зниженням уразливості й зміцненням потенціалу подолання місцевої влади, наприклад, надаючи допомогу урядам у створенні центрів попередження цунамі чи у розробці планів реагування на стихійне лихо, але власне така діяльність виходить за межі гуманітарної.
Гуманітарні принципи становлять основу для детермінування сутності гуманітарної діяльності та покликані обслуговувати її у практичному полі реалізації. До гуманітарних принципів відносять: принципи гуманності, неупередженості, нейтралітету, незалежності та добровільності. Порушення одного з принципів гуманітаризму автоматично призводить до порушення інших.
Принцип добровільності передбачає наявність доброї волі держави для здійснення гуманітарної діяльності на її території та неможливість нав’язування будь-кому необхідності здійснювати гуманітарну діяльність проти власного бажання. Порушуючи принцип добровільності, держави чи міжнародні організації автоматично порушують суверенітет постраждалої держави.
Принцип неупередженості у широкому сенсі означає, що гуманітарна допомога має надаватися відповідно і пропорційно до потреб постраждалого населення і рівня руйнацій. Жодним чином рішення про надання допомоги тим чи іншим групам чи категоріям населення не повинне прийматися на основі будь-яких ознак чи певних характеристик, таких як раса, релігія, стать і т. п., а тим паче власних суджень гуманітарних працівників з проводу того, хто винен у кризі.

Ключові слова: гуманітаризм, гуманітарна діяльність, гуманітарні операції, координаційні механізми, стихійні лиха.

Ткач Т. Я. Гуманітарна діяльність ООН з подолання наслідків стихійних лих : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.04 Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку / Ткач Тетяна Ярославівна. - Київ, 2016. - 248 с.