Параметри
Семіосфера трапези в українському фольклорі
Дата випуску :
2017
Автор(и) :
Коржик Анна Олександрівна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Івановська Олена Петрівна
Анотація :
У Висновках підсумовано основні результати дослідження. В українській науковій традиції трапеза розглядалася як етнографічне явище; такий підхід призводив до нівелювання значення трапези як одного з важливих чинників формування та функціонування фольклорного дискурсу. Дослідження трапези та традиційного харчування в українській фольклористиці залучало насамперед етнографічний та історичний методи аналізу, семіотичним функціям і символіці трапези увага приділялася лише побіжно, що призвело до існування суттєвої прогалини в дослідженні. Методологічний же інтердисциплінаний інструментарій гуманітаристики новітнього часу уможливив аналіз семантики та прагматики трапези із застосуванням психоаналітичного, дискурсивного, соціально-психологічого, семіотичного та концептуального підходів.
У дисертації трапеза розглядається як цілісне явище, що об’єднує соматичний та психологічний досвід і є важливим засобом фольклорної семіотизації. Традиційна культура, що тяжіє до створення символічного значення на основі щоденних побутових практик, закономірно використовує величезний потенціал трапези та продукує взаємопов’язані семантичні пласти. Трапеза як щоденна побутова практика забезпечує можливість задоволення тілесних потреб, але жодним чином цим не обмежується. У фольклорному дискурсі трапеза функціонує як семіотичний комплекс, представлений у процесі комунікативної взаємодії.
У дисертації запропоновано авторське визначення фольклористичної категорії «трапеза» як інтерсеміотичного фольклорного тексту – знакова комунікативна система, для якої властива ієрархічна структура, рольова стратифікація актантів, де засобами комунікації є предметний, акціональний та вербальний складники, при цьому семіотичним ядром трапези є ритуальна страва та її приготування і споживання, периферією ж – вербальний субтекст.
Ключові слова: трапеза, фольклор, казка, міфологема, мотив, комунікація, семіосфера, інтерсеміотичний текст.
У дисертації трапеза розглядається як цілісне явище, що об’єднує соматичний та психологічний досвід і є важливим засобом фольклорної семіотизації. Традиційна культура, що тяжіє до створення символічного значення на основі щоденних побутових практик, закономірно використовує величезний потенціал трапези та продукує взаємопов’язані семантичні пласти. Трапеза як щоденна побутова практика забезпечує можливість задоволення тілесних потреб, але жодним чином цим не обмежується. У фольклорному дискурсі трапеза функціонує як семіотичний комплекс, представлений у процесі комунікативної взаємодії.
У дисертації запропоновано авторське визначення фольклористичної категорії «трапеза» як інтерсеміотичного фольклорного тексту – знакова комунікативна система, для якої властива ієрархічна структура, рольова стратифікація актантів, де засобами комунікації є предметний, акціональний та вербальний складники, при цьому семіотичним ядром трапези є ритуальна страва та її приготування і споживання, периферією ж – вербальний субтекст.
Ключові слова: трапеза, фольклор, казка, міфологема, мотив, комунікація, семіосфера, інтерсеміотичний текст.
Бібліографічний опис :
Коржик А. О. Семіосфера трапези в українському фольклорі : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.07 Фольклористика / Коржик Анна Олександрівна. - Київ, 2017. - 205 с.
Файл(и) :
Вантажиться...
Формат
Adobe PDF
Розмір :
1.04 MB
Контрольна сума:
(MD5):66cc602c8e128e15471ef08567d069b3
Ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons CC BY-NC-ND