Проблеми застосування цивільно-правових норм у цивільному судочинстві України

Мета дослідження полягає у визначенні поняття, правової природи, особливостей структури, класифікації і тлумачення цивільно – правових норм у процесі їх застосування у цивільному судочинстві України, а також з’ясуванні методологічних засад і основних напрямів формування єдиної судової практики застосування диспозитивних та імперативних цивільно – правових норм. При виконанні дослідження було визначено цивільно – правову норму як фундаментальний елемент системи цивільного права, її ознаки та структуру; обґрунтовано класифікацію цивільно – правових норм; охарактеризовано правозастосування як елемент механізму цивільно – правового регулювання; визначено принципи і функції правозастосування; визначено правозастосування як особливу форму реалізації норм цивільного права; обґрунтовано специфіку стадій правозастосування у цивільному судочинстві; визначено місце тлумачення у процесі застосування цивільно – правових норм, його основні методологічні засади і особливості тлумачення договорів та односторонніх правочинів; обґрунтовано поняття і ознаки диспозитивних норм, їх правову природу і специфіку застосування у судовій практиці; визначено місце імперативних норм у механізмі цивільно – правового регулювання; обґрунтовано функції і практику застосування імперативних норм у цивільному праві; обґрунтовано роль судової практики у розвитку та вдосконаленні цивільного законодавства; з’ясовано механізм формування єдиної судової практики із застосування цивільно – правових норм.

Романюк Я. М. Проблеми застосування цивільно-правових норм у цивільному судочинстві України : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Романюк Ярослав Михайлович. - Київ, 2016. – 518 с.