Дитячо-батьківські стосунки як чинник професійної спрямоності студентів-психологів

У ході емпіричного дослідження вдалося встановити як основні тенденції щодо професійного самовизначення поміж студентів психологічного спрямування та особливостей дитячо-батьківської взаємодії в їх сім’ях, так і якою є міра зв’язку досліджуваних феноменів. Власне, вдалося визначити, емпірично встановити особливості професійної спрямованості студентів-психологів в залежності від характеру їх дитяче-батьківських стосунків. Власне, найбільш важливим показником щодо гармонійності процесу професійної самореалізації поміж студентської спільноти психологічного спрямування, можна зазначити схильність до тактильного контакту у сім’ях останніх. Так, достатній тілесний контакт між батьками та дітьми сприяє зниженню прояву схильності до самоприниження, а також сприяє зростанню рівня самоповаги. У свою чергу, позитивне самоставлення стає підґрунтям для формування стійкої професійної ідентичності студентів. Вдалося також визначити методичні засади дослідження дитяче-батьківських стосунків як чинника професійної спрямованості студентів-психологів. Зокрема, доцільним є використання методу психологічного опитування, на відміну від інших кількісних, та, власне, якісних, методів діагностики, оскільки саме за допомогою опитування є можливість отримати статистично значущу масу даних, що у подальшому слугуватиме основою для якісної інтерпретації.

Чертова О. О. Дитячо-батьківські стосунки як чинник професійної спрямоності студентів-психологів : дипломна робота ... бакалавра : 053 Психологія / Чертова Олена Олегівна. - Київ, 2021 – 61 с.