Особливості взаємозв’язку спорту і політики

Ніколайчук Г. Г. Особливості взаємозв’язку спорту і політики : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Ніколайчук Геннадій Геннадійович. - Київ, 2015. – 194 с.

У дисертації проведено аналіз особливостей взаємозв’язку спорту і політики в сучасних політичних процесах. Були виокремлені такі етапи еволюції знання про взаємозв’язок спорту і політики: (1) античний; (2) Середньовіччя або занепаду; (3) відродження Олімпійських ігор та професіоналізація спорту; (4) естетизація та масовизація спорту; (5) комерціалізація та ґіперполітизація спорту. Кожен з цих етапів розвитку спорту відповідає певним політичним зрушенням та трансформаціям. Було уточнено евристичні можливості функціонального та інструментального вимірів спорту в політичних процесах.Античний етап пов’язаний із життєдіяльністю демократичного полісу та формуванням свідомого/відповідального ґромадянина цього міста-держави, важливістю фізичного виховання тілесності як ґармонії розвитку людини-громадянина, що формує власне ефективну політію. Етап Середньовіччя (занепаду) характеризується тезою про християнську традицію гріховності та авторитаризмом католицької церкви. Етап відродження Олімпійських ігор бароном де Кубертеном відображає аристократизм в управлінні спортивною сферою. Професіоналізація, естетизація та масовизація спорту пов’язана із зародженням на початку 20 рр. ХХ століття тоталітарних режимів, керівники яких вбачали в спорті потужний інструмент ідеології та пропаганди. Комерціалізація та ґіперполітизація спорту пов’язана з його масовістю та зростаючою популярністю. В ході історичного розвитку взаємозв’язку спорту і політики було виокремлено й форми такої взаємодії (1) політизація Олімпійських ігор; (2) спорт як сфера діяльності акторів політики; (3) вплив соціально-політичної структури суспільства на спорт і спортивну політику; (4) спортсмен як політичний актор; (5) політична соціалізація спортсменів. Всі ці форми взаємозв’язку спорту і політики виростають із двох ключових концепцій – “спорт поза політикою” та “спорт наскрізь політичний”. З’ясовано, що спорт виступає інструментом “м’якої сили” (soft power) в сучасних багаторівневих політичних процесах в контексті реалізації державою стратегії “розумної сили” (smart power).