ЗЕМЕЛЬНЕ ПИТАННЯ ЯК КОНФЛІКТОГЕННИЙ ЧИННИК У РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПОДІЯХ 1917-1921 РОКІВ У ХАРКІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ

Motenko, Y., Shyshkina, E. (2020). LAND QUESTION AS A CONFLICTOGENIC FACTOR DURING THE REVOLUTIONARY EVENTS OF 1917-1921 IN KHARKIV GUBERNIYA. Almanac of Ukrainian Studies(24), 91–95. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2019.24.16

У пропонованій статті на прикладі революційних подій 1917-1921 років у Харківській губернії розглянуто взаємозв’язок збереження внутрішньополітичної стабільності з розв’язанням земельного питання. Предметом дослідження є аграрні відносини як конфліктогенний чинник, що ускладнював стосунки влади і населення краю. Здобуваючи контроль над регіоном, протидіючі державні утворення були змушені вирішувати окрім військових і економічні питання. Найскладнішою проблемою виявилося врегулювання земельних відносин і визначення державної частки у загальному обсязі продукції вирощеної селянством. Вирішуючи це завдання політичні режими поєднували репресивно-каральні акції, заохочення місцевого населення до співпраці і методи інформаційної війни. Аграрне населення Харківської губернії, незважаючи на відсутність підтримки українських національних політичних режимів, чинило спротив «білому» і «червоному» терору та політиці воєнного комунізму. Найбільш вживаними формами опору селянства Харківщини були нелегальні активні (збройні повстання, створення повстанських загонів, терористичні акти), нелегальні пасивні (дезертирство, приховування продовольства, саботаж повинностей), легальні активні (сільські сходи, селянські конференції) та легальні пасивні (відмова від участі в роботі місцевих органів влади, небажання вступати до лав певної партії). Підбиваючи підсумки автори вказують, що конфліктогенними чинниками в регіоні слід визнати мінливість військово-політичної ситуації, брак достовірної інформації на місцях, популярність соціально-утопічних ідей серед широких народних мас, надзвичайні продовольчі заходи владних структур, терор репресивно-каральних органів і стихійність селянського руху опору.