Проблеми віри й розуму у філософській думці мислителів доби Київської Русі

Максименко, І. (2023). Проблеми віри й розуму у філософській думці мислителів доби Київської Русі. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 2(20), 32–35. https://doi.org/10.17721/sophia.2022.20.7

У статті було проаналізовано ключові праці таких визначних мислителів доби Київської Русі, як Іларіон Київський, Климент Смолятич, митр. Никифор, Кирило Турівський та Данило Заточеник. З особливою увагою було проаналізовано, яке місце ці мислителі надавали людського розуму та яка була його роль у важливих питаннях людського спасіння. Акцент був зроблений на проблемі співвідношення віри та розуму у роботах цих мислителів. Було визначено, що у філософській думці доби Київської Русі прослідковується явний акцент на особливій ролі розуму у пошуках божественної істини. Розум допомагає відділити праведне від хибного, опанувати чесноти, зрозуміти хибність ідолопоклонства та істинність Християнства, пізнавати Бога як Трійцю та здобувати божественну премудрість. Також для філософії Київської Русі у питаннях віри в Бога характерний кордоцентризм, тобто переконання в тому що "серце" є центром та джерелом духовного пізнання. Разом з тим це не означає, що пріоритетною у філософській думці Київської Русі вважалась лише "сліпа віра". Розум дуже високо цінується та інколи навіть абсолютизується у справі духовного зростання. Серце як духовний орган у своєму прагненні до Бога та чеснот відіграє важливу роль в освяченні розуму. І, як ми можемо бачити у багатьох текстах мислителів, саме розум на думку руських мислителів веде людину до пізнання істини Християнства та Бога-Трійці. У роботі використовувався історичний метод дослідження, метод аналізу, індуктивний та дедуктивний методи.