Київська філософська школа другої половини ХХ століття і витоки кризи марксизму-ленінізму у вишах УРСР: досвід Київського Державного Університету (кінець 40-х – середина 60-х років ХХ століття)

Вдовиченко, Г. (2024). Київська філософська школа другої половини ХХ століття і витоки кризи марксизму-ленінізму у вишах УРСР: досвід Київського Державного Університету (кінець 40-х – середина 60-х років ХХ століття). Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 2(22), 68–76. https://doi.org/10.17721/sophia.2023.22.14

Досліджено процес деструкції марксизму-ленінізму у філософських освіті, науці і культурі УРСР від епохи сталінізму на прикладі філософського факультету Київського державного університету. Це перша із серії публікацій, присвячених оцінюванню місця і ролі Київської філософської школи другої половини ХХ ст. у цьому процесі. Розглянуто два перші з чотирьох основних умовних етапів цього процесу: 1) початковий, чи етап витоків критичного перегляду сталінського варіанта марксизму-ленінізму (кінець 40-х – 50-ті роки ХХ ст.), 2) етап становлення системного критичного перегляду згаданого варіанта у світлі філософії постмодерну (кінець 50-х – середина 60-х років ХХ ст.).
Головним об'єктом вивчення є мемуари творців цієї школи, передусім їх інтерв'ю, отримані в проєктах з усної історії філософії, зокрема бесіда Є. Головахи зі Студентським товариством усної історії філософії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. На основі інтерв'ювання Т. Чайкою в її проєкті "Усні історії філософів" випускників цього факультету й творців згаданої школи С. Кримського, М. Поповича та В. Горського, як і спогадів їхніх співучнів по КДУ і колег по школі А. Горак, В. Табачковського, В. Лісового та М. Булатова, з'ясовано перебіг та зміст обох цих етапів.
Розкрито ідейно-світоглядне протистояння М. Злотіної та реабілітованого діяча "філософського фронту" УСРР 20-х – 30-х років ХХ ст. М. Юшманова з так званою "старою гвардією" викладачів КДУ, як-от Я. Блудовим, Ф. Єневичем та іншими.
Висвітлено реформаторську роль деканів філософського факультету цього вишу П. Копніна і В. Шинкарука за епохи хрущовської "відлиги". Накреслено внесок двох останніх, уже як директорів Інституту філософії АН УРСР, як і їх попередника на посаді Д. Острянина та їхніх колег по КДУ та цьому інституту, в розбудову нео- й постмарксистських засад вітчизняних філософських освіти і науки.