"Україна" П. Куліша та народні думи: лінгвістичний і поетикальний аналіз

Дядищева-Росовецька, Ю. (2020). "Україна" П. Куліша та народні думи: лінгвістичний і поетикальний аналіз. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, 41, 79–104. https://doi.org/10.17721/APULTP.2020.41.79-104

Статтю присвячено вивченню пошуків Пантелеймоном Кулішем продуктивної моделі розвитку нової української літературної мови та шляхів її збагачення, зокрема за рахунок мови фольклору як невичерпного джерела. Подано лінгвістичний та поетикальний аналіз масштабного твору Пантелеймона Куліша "Україна: Од початку Вкpаїни до батька Хмельницького" та зіставлення його з деякими елементами лінгвопоетики народних дум класичного репертуару. Продемонстровано реальні проблеми, що виникають у П. Куліша, коли він намагається досягти гармонійного поєднання автентичних народних думових слів та виразів і стилізованих авторських новотворів. У статті показано складності під час добору митцем забарвленого етнографічно мовного матеріалу, потрібного для створення фольклорного думового колориту. Виявлено недоліки поєднання у межах одного художнього твору авторських елементів із фрагментами справжніх дум. Цей прийом порівняно з підходом Т. Шевченка, який звертався до "стилізації" або "імпровізації" в народному дусі (М. Коцюбинська) та отримані конструкції виокремлював структурно, вкладаючи у вуста певних персонажів – Сліпої або Відьми. Диференційовано принципову різницю у підходах до словесної творчості з одного боку носія усно-поетичної традиції, що перебуває лише у межах можливостей українського фольклору, а з другого – митця ХІХ ст. – її користувача, який сприймає фольклорну традицію не "зсередини", а "зовні" та звертається до всієї літературної спадщини – вітчизняної та світової, а також до фольклору – свого та інших народів. Проілюстровано контрпродуктивність деяких авторських експериментів П. Куліша за думовими зразками. Їхні результати не можуть бути визнані задовільними через нелогічність, низьку інтелектуальну насиченість або з погляду естетичного. Зафіксовано дещо надмірний екзотизм авторських новотворів, який привертає до них зайву увагу читача та спотворює його сприймання художньої тканини поетичного твору. Сформульовано питання щодо специфіки експериментального тексту П. Куліша. Що тут превалює – наукова реконструкція втрачених фрагментів справжніх дум, відновлення зруйнованих часом частин вітчизняного епосу, або демонстрація творчої спроможності автора вправлятися у фольклорній імпровізації в художньому творі? Залежно від відповідей може бути винесено всебічну оцінку.