Характеристики синтаксичних зв’язків у литовській мові

Швейкаускене, Д. (2026). Lietuvių kalbos sintaksinių ryšių charakteristikos / Characteristics of Lithuanian Syntax Relations:. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика(2), 108–112. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.40.15

Вступ. Різні праці з литовського синтаксису по-різному оцінюють деякі випадки синтаксичних зв'язків. Під час опису суміжних, іноді навіть в одній публікації, трапляаються суперечливі твердження. Крім того, останнім часом робляться спроби адаптувати англійські теорії синтаксичних зв'язків до литовської граматики, де частини речення визначаються без урахування форми слова. У такому випадку ігнорування їх у литовській мові, яка характеризується великою кількістю словозмінних закінчень, не є найкращим вибором.
Методи. Стаття має оглядовий, критично-аналітичний характер, написана з використанням дедуктивного методу.
Результати. В англійській мові під час визначення частин речення порядок слів має вирішальне значення. Його можна використовувати для оцінки того, яку синтаксичну функцію виконує слово в реченні. Закінчення слів майже не впливають на визначення частини речення. Тому були розроблені методики, які взагалі не оцінюють словозміну. Описано лише два способи підрядних зв'язків: доповнення та модифікація. Литовська мова має вільний порядок слів, і закінчення мають вирішальне значення у визначенні синтаксичних зв'язків між словами, тому, не оцінюючи їх взагалі, практично неможливо відрізнити узгодження від примикання. Зроблено короткий огляд синтаксичних зв'язків в інших індоєвропейських мовних групах: германській (німецькій), слов'янській (українській), балтійській (латиській). У таблиці представлено характеристики всіх трьох способів синтаксичних зв'язків у литовській мові: Узгодження характеризується тим, що доповнення не є обов'язковим, зв'язок між головним словом і залежним словом відображається у формах, які змінюються при зміні форми головного слова. Характерною рисою примикання є те, що доповнення не є обов'язковим, а зв'язок між головним словом і залежним словом не відображається у формі. Крім того, коли слова утворюють словосполучення, форма залежного слова не змінюється при зміні форми головного слова.
Висновки. Було визначено три основні ознаки, що відрізняють узгодження, керування та примикання: а) чи виражається синтаксичний зв'язок у словоформах, б) чи потребує головне слово доповнення та в) чи змінюється форма залежного слова, коли змінюється форма головного слова. У випадку узгодження доповнення не потрібне, зв'язок між головним і залежним словом показується формами, які змінюються при зміні форми головного слова. У випадку керування доповнення потрібне, зв'язок між головним словом і доповненням показується формами, які не змінюються при зміні форми головного слова. У випадку примикання доповнення не потрібне, а зв'язок між головним і залежним словом не показується формами, більше того, коли слова утворюють складне слово, форма залежного слова не змінюється при зміні форми головного слова.