МОВА В ОПТИЦІ ВІЙНИ

ДЕМСЬКА, О. (2024). LANGUAGE IN THE OPTICS OF WAR. Folia Philologica(8), 24–35. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2024/8/4

Мовні безпекові студії сьогодні перебувають у стані інтенсивного формування. З’являються праці, у яких мова, з одного боку, є об’єктом досліджень, а з іншого – предметом безпекових та воєнних студій. Метою статті є запропонувати наукове осмислення мови як об’єкта лінгвобезпекових досліджень. Мова набуває мілітарної детермінованості разом зі статусом національної цінності, яка входить у поле зору національного інтересу, особливо за умови дискурсивної акцетованості такого статусу мови. У ситуації загрози або появи небезпеки кожна мова, особливо тоді, коли вона є важливим елементом політичної конструкції суспільства, маркером етно-політичної ідентичності, символом народу-носія мови, національним інтересом, проявляє власну мілітарність. Прикладовим матеріалом слугують екзистенційно відмінні Югославські міліарні події між 1991 та 2001 роками та війна росії проти України з 2014 року, включно з гарячою фазою з 2022 року. На перший погляд такі далекі поняття як мова і війна поєднує людина. Мова є іманентною людською рисою, а війна її свідомою діяльністю, неможливою без мови. Війна і мова пов’язані не лише з людиною, а й з державою, особливо у модерні часи, де її політична мовна ідентичність практично завжди є об’єктом захисту, часто воєнного. Навіть якщо якийсь час мова і війна перебувають у крайніх протилежних точках осі життя, у якийсь момент вони зустрінуться, і мова, попри все, стане частиною війни. Мілітарність мови зазвичай реалізує себе через дві базові моделі: 1) коли у певний період спільна мова багатьох слугує інструментом безпеки, але зі зміною контексту перетворюється на загрозу і розпадається; і 2) коли дві мови перебувають в екзистенційному протистоянні, що означає мінімальну можливість органічного співіснування у межах однієї лінгвістичної групи в один і той самий час на одній і тій самій території з одними й тими самими функціями. Українська мова, яка реалізує другу модель, проявляє свою мілітарну природу, зокрема, за таких умов: війна і окупація частини території; спадщина колонізації та русифікації; зовнішні впливи на лінгвістичні міноритарні групи в Україні.