Ідея загального блага (el bien general) у серії офортів “Лихоліття війни” (“Los Desastres de la Guerra”) Франсіско Гойї (за матеріалами фондів Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків)

Левченко, І., Котляр, О., Демчук, С. (2019). Idea of common good (el bien general) in the series of etchings “The Disasters of War” (“Los Desastres de la Guerra”) by Francisco Goya (based on the Bohdan and Varvara Khanenko Museum of Art funds). Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 1(7), 50–60. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2019.1.03

Ідеї Просвітництва (передовсім французького з найвідомішими його представниками - Ж.-Ж. Руссо, Ш.-Л. Монтеск’є та М. Ф. А. Вольтером) не лише запліднили політичну сферу тогочасного світу але й знайшли своє відображення та взаємодію в мистецтві. Франсіско Хосе де Гойя-і-Лусьєнтес (1746-1828 рр.) був безпосередньо перечулений цими ідеями: він брав пасивну участь у наполеонівських війнах і безпосередньо перебував у колі спілкування з видатними представниками іспанського Просвітництва. Метою дослідження є аналіз взаємодію тексту й образу в серії офортів Ф. Гойї “Лихоліття війни” та з’ясувати рецепцію ідеї “загального блага” в офорті 71 “Проти загального блага”. Теоретико-методологічний інструментарій, необхiдний для дослідження цієї теми, пов’язаний як із специфікою роботи з наративним родом писемного типу джерел, так і зображальним (візуальним) типом джерел. Комплексний підхід зумовлений використанням Ф. Гойєю як позавербальних, так і вербальних (подвійні номери офортів та артионіми, екфразиси) засобів. Методологічну основу дослідження складають принципи комплексності, історизму та науковості. Основними методами стали: іконографічний та іконологічний; емпіричний; просопографічний; метод синтетичної та аналітичної джерелознавчої критики; порівняльно-історичний. Вірогідно, Франсіско Гойя, який так само критикував тогочасний обскурантизм в Іспанії (що особливо віддзеркалюється в серії офортів «Капрічос»), звертався до ідей французького просвітництва, що породило, можливо, й несвідомі ремінісценції та алюзії в його роботах. Таким чином, питання обізнаності Франсіско Гойї з ідеями Ж.-Ж. Руссо не відіграє ключової ролі в даній проблемі (хоча й і є вкрай цікавою темою для дослідження), адже найціннішим аспектом для нас залишається не прямі запозичення в автора, а саме експлікація просвітницьких ідей (у нашому випадку – в мистецтві), що контекстуально свідчить про їх стрімке поширення в Європі та активне впровадження в різномані сфери людської діяльності.