Між еміграцією та радянською ідеологією: доля позитивизму на території України після 1918 року
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2026
Автор(и) :
Кулебякін, Георгій
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1
ISSN :
2413-7103
Початкова сторінка :
248
Кінцева сторінка :
260
Цитування :
[APA 7] Кулебякін, Г. (2026). Між еміграцією та радянською ідеологією: доля позитивизму на території України після 1918 року. Українознавство, (1), 248–260. https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(98).2026.356157
[ДСТУ] Кулебякін Г. Між еміграцією та радянською ідеологією: доля позитивизму на території України після 1918 року. Українознавство. 2026. № 1. С. 248—260. DOI: 10.17721/2413-7065.1(98).2026.356157 (дата звернення: 25.07.2026).
Актуальність. Українська філософія другої половини XIX – першої третини XX століття зазнала глибоких світоглядних та інституційних трансформацій, що змінили її інтелектуальну структуру. Однією з недостатньо осмислених проблем цього періоду є доля позитивізму як методологічної парадигми, що істотно вплинула на формування емпірично орієнтованого наукового мислення, але не набула форми інституціоналізованої школи. У 1920–1930 роках позитивізм втрачає статус автономної філософської позиції. Водночас у середовищі еміграції він сприймається як завершений етап розвитку європейської думки. Дослідницька проблема полягає у з’ясуванні механізмів трансформації та витіснення позитивізму, а також у реконструкції української філософії міжвоєнного періоду як дуального простору – радянського й еміграційного – з різними моделями розуміння статусу та функцій філософії.
Мета роботи полягає у спробі реконструювати культурний і філософський розкол українського інтелектуального середовища у 1918–1930 роках і проаналізувати, як крах імперій, формування радянської державності та примусова еміграція частини інтелектуальної еліти призвели до формування двох різних моделей філософського розвитку – емігрантської та радянської, кожна з яких сформувала власне розуміння статусу філософії та наукової раціональності.
Висновки. Позитивізм у другій половині XIX – на початку XX століття в Україні функціонував переважно як методологічна та світоглядна установка. Вплив позитивної філософії виявлявся в орієнтації на науковість, емпіризм, історичну конкретність і критику метафізики, що суттєво сприяло формуванню модерної української інтелектуальної культури. У радянському просторі філософія була інституціоналізована у формі марксизму-ленінізму й поступово втратила автономію, перетворившись на ідеологічно контрольовану дисципліну. В еміграції ж він також не став підґрунтям подальшого розвитку, оскільки поступився місцем феноменологічній, неокантіанській та культурно-історичній проблематиці, зорієнтованій на осмислення національної ідентичності та духовної традиції. Водночас еміграційна лінія, представлена працями Д. Чижевського та І. Мірчука, заклала основи професійної історіографії української філософії. Саме через історико-філософську реконструкцію стало можливим подальше відродження академічного вивчення української філософії у другій половині XX століття.
Мета роботи полягає у спробі реконструювати культурний і філософський розкол українського інтелектуального середовища у 1918–1930 роках і проаналізувати, як крах імперій, формування радянської державності та примусова еміграція частини інтелектуальної еліти призвели до формування двох різних моделей філософського розвитку – емігрантської та радянської, кожна з яких сформувала власне розуміння статусу філософії та наукової раціональності.
Висновки. Позитивізм у другій половині XIX – на початку XX століття в Україні функціонував переважно як методологічна та світоглядна установка. Вплив позитивної філософії виявлявся в орієнтації на науковість, емпіризм, історичну конкретність і критику метафізики, що суттєво сприяло формуванню модерної української інтелектуальної культури. У радянському просторі філософія була інституціоналізована у формі марксизму-ленінізму й поступово втратила автономію, перетворившись на ідеологічно контрольовану дисципліну. В еміграції ж він також не став підґрунтям подальшого розвитку, оскільки поступився місцем феноменологічній, неокантіанській та культурно-історичній проблематиці, зорієнтованій на осмислення національної ідентичності та духовної традиції. Водночас еміграційна лінія, представлена працями Д. Чижевського та І. Мірчука, заклала основи професійної історіографії української філософії. Саме через історико-філософську реконструкцію стало можливим подальше відродження академічного вивчення української філософії у другій половині XX століття.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
154.79 KB
Контрольна сума :
(MD5):d7dcf65249ba2bf2c33734fa263cde27
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International