Дискурсивний маркер насправді у прозі українських письменників-шістдесятників
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2026
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1(79)
ISSN :
2520-6397
Початкова сторінка :
124
Кінцева сторінка :
131
Цитування :
[APA 7] Грабова, А. (2026). Дискурсивний маркер насправді у прозі українських письменників-шістдесятників. Мовні і концептуальні картини світу, (1), 124–131. https://doi.org/10.17721/2520-6397.2026.1.14
[ДСТУ] Грабова А. Дискурсивний маркер насправді у прозі українських письменників-шістдесятників. Мовні і концептуальні картини світу. 2026. Вип. 1(79). С. 124—131. DOI: 10.17721/2520-6397.2026.1.14
Вступ. Комунікативна і функційна спрямованість сучасних лінгвістичних досліджень зумовлює вироблення нових підходів до потрактування мовних одиниць. Значною мірою посилюється увага мовознавців до поняття дискурсу, його основних структурних, семантичних і прагматичних характеристик. Актуальним і досі не вирішеним питанням студій такого спрямування є вивчення компонентів дискурсу, що забезпечують його цілісність та зв'язність, а також є показниками різних комунікативних смислів. Мета дослідження – аналіз функціонування дискурсивного маркера насправді у прозі українських письменників-шістдесятників Григора Тютюнника, Євгена Гуцала, Володимира Дрозда, Валерія Шевчука та Миколи Вінграновського. Методи. У дослідженні було використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, а також спеціальні (лінгвістичний опис, дискурс-аналіз, зіставний) методи. Результати. Виявлено, що дискурсивний маркер насправді, вводячи додаткову інформацію в текст, виступає поліфункційним, вказує на достовірність чи недостовірність певного твердження, факту, сприяє деталізації повідомлюваного про героя, певні події, явища. Така часткова розрізненість і неоднорідність комунікативно-смислового потенціалу зумовлює специфіку цього дискурсива, оскільки він має здатність приєднувати доповнення, яке водночас і уточнює, і звужує інформацію з попереднього контексту, і переводить усю ситуацію дискурсу із плану суб'єктивного сприйняття в реальний план і реальний час. Висновки. Дослідження дискурсивного маркера насправді у прозі шістдесятників засвідчило, що аналізована одиниця найчастіше функціонує в авторській мові (щодо характеристики персонажа, розкриття його внутрішніх і зовнішніх рис, емоційного стану, життєвих переконань). Маркер слугує засобом увиразнення протиставлення між зовнішнім образом персонажа та його внутрішнім світосприйняттям, що допомагає сформулювати цілісне уявлення про справжню сутність героя. Окрім власне авторської мови, такий дискурсив функціонує і в мові персонажів, зокрема у внутрішніх монологах, як засіб пояснення чи конкретизації думки. Значно рідше представлений у діалогах персонажів, де переважно виконує функцію підсилення суперечки або увиразнення позиції мовця. Окрім цього, насправді вирізняється варіативністю позицій у тексті (початок, середина, кінець речення), тісною сполучуваністю з протиставними сполучниками та різним функційним навантаженням у мовленні автора й персонажів.
Галузі знань та спеціальності :
B11 Філологія (за спеціалізаціями)
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки::Мови та література::Мовознавство
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
338.09 KB
Контрольна сума :
(MD5):adc26e51ec0a2f413b462e1d09117a24
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Attribution 4.0 International