Специфіка й особливості розвитку естетики в українській радянській філософії 50–60-х років ХХ століття

Turenko V. E., Yarmolitska N. V. Specificity and features of the development of aesthetics in the Ukrainian soviet philosophy in the 50–60s of the XX century Українські культурологічні студії. 2021. № 1 (8). С. 24-28.

Висвітлено специфіку досліджень у галузі естетики в контексті розвитку радянської філософії в Україні 50–60-х рр. ХХ ст. Виділено три основні вектори наукових робіт: суто ідеологічні праці, оригінальні естетичні розробки й історико-естетичні дослідження. Розкрито, що ідеологічні естетичні праці в основі своїй мали концепцію "позитивної естетики" А. Луначарського, що сприяла розробці українськими радянськими мислителями поняття соціалістичного реалізму, народності мистецтва, а також обґрунтовувала критику західної естетики та затвердження "радянської естетики". Показано, що, на відміну від конкретно ідеологічних робіт, оригінальні естетичні розробки ставили за мету не обґрунтування тих чи інших положень марксистсько-ленінської філософії, а, наскільки це було можливим, створення нових концепцій та ідей у цій галузі філософського знання. Виявлено, що в контексті історикоестетичних досліджень, на відміну від російських дослідників, українські вчені акцентували увагу переважно на розвитку вітчизняної традиції. Доведено, що в досліджуваний період естетична проблематика поряд з логікою, методологією науки, філософськими проблемами природознавства була однією із провідних у радянській Україні, тим самим роблячи Україну одним із центрів її дослідження у всьому Радянському Союзі.