Забезпечення прав людини в цифровому доказуванні як умова реалізації принципу верховенства права та постановлення справедливого вироку

Погорецький М. А. Забезпечення прав людини в цифровому доказуванні як умова реалізації принципу верховенства права та постановлення справедливого вироку. Право України. 2025. № 9. С. 60-74.

Стаття присвячена комплексному аналізу забезпечення прав людини в цифровому доказуванні як ключової умови реалізації принципу верховенства права та постановлення справедливого вироку. У дослідженні підкреслюється, що цифрове доказування, як новий феномен доказового права, формує основу сучасного правосуддя, у якому технологічні можливості мають поєднуватися з непорушними процесуальними гарантіями людини. Розкрито поняття, ознаки та правову природу цифрового доказу, визначено його місце у структурі кримінального процесуального доказування та взаємозв’язок із принципами законності, пропорційності, змагальності сторін і справедливості. Особливу увагу приділено забезпеченню прав особи на приватність, захист персональних даних і ефективний судовий контроль при збиранні, перевірці та оцінці цифрових доказів. Доведено, що якість цифрового доказування визначає реальність гарантій верховенства права, оскільки саме дотримання процесуальної форми, автентичності та цілісності електронних даних забезпечує справедливий вирок і довіру до правосуддя. У роботі проаналізовано міжнародно-правові стандарти, які формують аксіологічне підґрунтя цифрового доказування: стандарти Берклійського протоколу з цифрових розслідувань відкритих джерел, настанови Європейської мережі інститутів судової експертизи (ENFSI) щодо належної практики цифрової криміналістики, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецеденти Європейського суду з прав людини (Big Brother Watch and Others v. the UK, Roman Zakharov v. Russia, Glukhin v. Russia). Показано, що ці документи утворюють міжнародну модель забезпечення балансу між ефективністю правосуддя та дотриманням прав людини в цифровому середовищі.
Здійснено критичний аналіз чинного Кримінального процесуального кодексу України в аспекті регламентації цифрових доказів, виокремлено прогалини в процесуальній формі, пов’язані з відсутністю законодавчої дефініції “цифрового доказу” та механізмів фіксації ланцюга збереження даних. Запропоновано напрями вдосконалення кримінального проце
суального законодавства, спрямовані на посилення процесуальних гарантій і забезпечення реального судового контролю за втручанням у цифрову приватність. Обґрунтовано, що цифрове доказування має розвиватися як етична, правова й технологічна система, у якій пріоритетом є захист прав людини, дотримання верховенства права та забезпечення справедливого судового розгляду.