Two views on a single research object: mixed language code

Shumarova, N. (2024). Two views on a single research object: mixed language code. Current Issues of Mass Communication, 35, 31-39. https://doi.org/10.17721/CIMC.2024.35.31-39

Метою цієї статті є представлення підходів і методів українських та європейських учених до вивчення взаємодії двох мов - української та російської у процесах комунікації різних верств населення. У результаті тісних контактів виник змішаний код із невизначеним статусом, що отримав образну назву «суржик» і оцінювався українською соціолінгвістикою як загроза розвитку і функціонуванню української, насамперед літературної, мови. Завданням роботи є аналіз того, як презентовано об’єкт дослідження в європейській науці, а саме в науковому проєкті, в якому брали участь австрійські, німецькі та українські дослідники (2019-2024). Матеріалом дослідження стали статті про змішаний код, опубліковані в Україні та за кордоном, а також доповіді, виголошені на семінарі «Гібридизація з двох боків: українсько-російське та російсько-українське кодове змішування в контексті (соціо)лінгвальної ситуації на півдні України вздовж узбережжя Чорного моря» («Hybridization from two sides: Ukrainian-Russian and Russian-Ukrainian Code Mixing in the context of the (socio)linguistic situation in southern Ukraine along the Black Sea coast», який відбувся в лютому 2024 р. в Альпійсько-австрійському .університеті (м. Клагенфурт, Австрія) і на якому виступили учасники однойменного проєкту - дослідники з названого вище університету, Університету ім. Карла фон Оссецького (Інститут славістики), м. Ольденбурга, (Німеччина), а також експерти з України і Польщі. Методи дослідження. Ця стаття належить до праць порівняльного і узагальнювального плану, тому до методів, з якими працював автор, належать зіставно-порівняльний метод і метод індукції, який дозволив за конкретними випадками побачити певні тенденції в розвитку наукової думки. Методи аналізу і синтезу дозволили проаналізувати підходи й методику вивчення результатів змішування мов, яким є українсько-російський суржик. Аналіз підходів, методів аналізу, зафіксованих у працях українських і західноєвропейських учених – учасників проєкту, дозволяє зробити висновки, що, вивчаючи суржик, дослідники ставлять перед собою різну мету. Українські соціолінгвісти презентують його як негативний наслідок існування двомовності на території України, як загрозу функціонуванню й розвитку української мови, як простір інтерферентних явищ у структурі висловлень. Німецькі й австрійські учасники проєкту, зважаючи на історичний і культурний розвиток України, розглядають суржик як код, що виник у результаті складної комунікаційної взаємодії мов і діалектів, що побутують на території держави, шукають в ньому вузли стабілізації, виокремлюють регіональні лексифікатори, які формують цей код, аналізують ознаки системності коду через зменшення варіативності його одиниць. Обидві групи підкреслюють необхідність врахування діалектних впливів, які дозволяють говорити про різні види суржику, вважають суржик мовою обмеженого вживання і не прогнозують його усталення у вигляді третьої мови, що забезпечує комунікацію соціуму.