СТІЙКІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ: МІЖНАРОДНІ УРОКИ ТА УКРАЇНСЬКІ ВИКЛИКИ

СТОЛЯРИК, О., СЕМИГІНА, Т. (2025). RESILIENCE OF SOCIAL WORKERS' PROFESSIONAL IDENTITY: INTERNATIONAL LESSONS AND UKRAINIAN CHALLENGES. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Social Work, 1(11), 68–76. https://doi.org/10.17721/2616-7786.2025/11-1/8

Вступ. Повномасштабна війна в Україні трансформувала умови соціальної роботи, ставлячи перед фахівцями нові виклики. Зростає потреба в розумінні внутрішніх ресурсів для збереження стійкості та функціональності. Професійна ідентичність розглядається як ключовий ресурс індивідуальної та колективної резилієнтності, що особливо актуально у воєнний час. Метою розвідки є теоретична концептуалізація професійної ідентичності в межах колективної стійкості, аналіз взаємозв'язку з організаційними умовами, а також дослідження концепції “professional identity resilience” та практики її формування.
Дослідження здійснено у форматі оглядового дослідження в межах якісної інтерпретативної парадигми. Емпіричну основу становить аналіз 27 наукових публікацій, опублікованих у період 2005–2024 років та індексованих у міжнародних наукометричних базах Scopus, Web of Science, PsycINFO та Google Scholar. Відбір джерел здійснювався шляхом цільового пошуку за ключовими словами, що відображають взаємозв’язок професійної ідентичності, психологічної стійкості, війни та кризових умов. Аналітичну процедуру реалізовано відповідно до принципів тематичного синтезу, з акцентом на інтерпретацію отриманих результатів у контексті сучасних українських реалій.
Результати. Визначено, що професійна ідентичність є багатовимірним динамічним конструктом, що охоплює роль, цінності, належність до спільноти та суспільну місію. Ключовим елементом є "відданість". Стійкість професійної ідентичності (professional identity resilience) – здатність фахівця зберігати цінності та мотивацію під стресом та у кризових ситуаціях. Її формування залежить від особистого досвіду, освіти, соціалізації, рефлексії, менторства та організаційного клімату. Запропоновано авторську концептуальну модель формування та підтримки стійкості професійної ідентичності соціального працівника (взаємодія внутрішніх і зовнішніх чинників, їхній зв'язок з індивідуальним, професійним та організаційним резилієнсом) та розкрито ключові етапи та методи, що сприяють розвитку професійної ідентичності та її стійкості протягом усього професійного шляху фахівця, що охоплює допрофесійний, освітній, етап польової практики, професійний етап та етап зростання через включення в професійну спільноту. Для України ці етапи критично важливі в сенсі закладення ціннісних основ, адаптації фахівців до викликів війни через рефлексивні практики, супервізію, коучинг, а також розвитку професійної солідарності та етичного лідерства.
Висновки. Стійкість професійної ідентичності соціального працівника є критично важливим ресурсом у сучасних кризових умовах. Її формування вимагає системного поетапного підходу, що інтегрує якісну освіту, практичну підтримку та інституційний розвиток. Це дозволить сформувати адаптованих, резилієнтних фахівців, здатних ефективно відповідати на нагальні потреби українського суспільства та сприяти його відновленню.