Тріщини та "гармонійний тремор" уяви як онтологічна характеристика образу

Носенок, Б. Е. (2018). Тріщини та "гармонійний тремор" уяви як онтологічна характеристика образу. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 2(11), 75–80.

У статті розглядається феномен образу як однієї зі складових частин імажинеру – більш широкого поняття. Модерністська фі лософія образу призвела до необхідності переосмислення її центрального поняття у напрямку конструювання його онтології. Образ постає як границя між полярними явищами та речами. Образ не пропонує нічого принципово нового: він швидше маскує фрактальну подібність мислеформ та природних структур за допомогою низки опосередкувань. Сама фрактальність зшиває образність літера турну та геологічно-ландшафтну (яка розглядається у статті в якості прикладу). Просторово-темпоральна модель розтинається на дві реальності – первинну й вторинну (le rêve та la vigilance), дифузія яких уможливлюється образом – через тріщину. Відтак, сама тріщина розглядається як онтологічна характеристика образу. Локалізовані в порожнечі уяви образи-мрії або образи-сни етимологіч но уподібнюються, зливаючись у слові le rêve. Образи порожнечі уяви ніби прориваються тектонічним "рухом тріщин" зі снів у мрії бадьорості, коли у первинній реальності виникає розлом. "Рух тріщин" має характер катаклазу, що відрізняється метаморфозами. Катаклаз образності повторює механізми катаклазу мінералів та утворення нових форм (як геологічних, так і літературних) через перетворення (трансформацію). Образ літературного твору (реальність вторинна) дифундує у la vigilance, породжуючи "гармонійний тремор", коли образ літератури перетворює первинну реальність, прокочуючись нею, так, як розповсюджуються хвилі від землет русу: вони здатні реєструватися спеціальними приладами, але не відчуваються при цьому людьми.