ОНТОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ

Бродецька, Ю. (2025). ОНТОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ. Українознавчий альманах(37), 19–24. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2025.37.2

Фокус дослідження статті зосереджено на генезисі топоніму «Україна», як символічного коду, метафізичного простору формування унікальної культурно-філософської традиції. Проаналізовано сакральність топоніму, розкрито взаємозв’язок імені (назви), території, етносу, що на ній зароджується. З’ясовано, що «встановлення» походження назви «Україна», особливо в останні декілька століть, тривало переважно не через прагнення встановити «історичну правду», а з метою політичного підтексту. Це породжувало безліч версій для «штучної історії», наслідки якої ми зараз відчуваємо. Філософсько-лінгвістична розвідка розкриває топонім «Україна» не просто як географічний (фізичний) вимір, тобто територію, а є ідентичним семантиці давньоєврейського слова «арец» (івр. ארץ) – «місце мешкання, життя народу, країна», тобто «Батьківщина». Іншими словами, мова йде про соціокультурно організований простір, в якому народ мешкає згідно законів, правил, традиції. Це простір-хора – середовище сповнене людською життєдіяльністю, яка і надають йому характеру живого місця. Це життєдайний порядок буття, що у фізичному вимірі набуває форми певного географічного топоса – краю, країни (у сенсі Батьківщини народу). З огляду на це, очевидним є факт, що історичне призначення України, її магістральна роль в світовому етногенезі (без перебільшення), що семантично відображено в самій назві, має генетичне втілення. Джерелом останнього є прадавнє коріння та унікальна культурна традиція – трипільській етнос. Народ, що заселяв території нашої країни, і заклав культурно-філософські, соціально-економічні та політичні засади сучасної України, і став рушійною силою майбутніх світових перетворень, фундаментом індоєвропейського етногенезу.