Рання грецька філософія про жінку: між апологією та мізогінією

Туренко, В. & Нетецька, Є. (2021). Рання грецька філософія про жінку: між апологією та мізогінією. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 2(18), 66–73. https://doi.org/10.17721/sophia.2020.18.13

Здійснюється історико-філософська реконструкція та комплексне і систематичне висвітлення розуміння жінки уфрагментах мислителів докласичного періоду античної філософії.Докласична антична філософія рефлексувала переважно в чотирьох концептуальних аспектах: космологічний,ембріологічний, мізогінічний та апологетичний. Доведено, що фактично кожен із ранніх давньогрецьких мислителівпевною мірою торкався осмислення феномену жінки. Висвітлено, що, ґрунтуючись на свідченнях про Акусілая, Піфагора й Емпедокла, феномен жіночого постає одним із формоутворювальних факторів поряд із чоловічим, що імпліцитно говорить про рівність обох статей у космологічному аспекті. Обґрунтовано, що давньогрецька докласичнаембріологія, хоча й багато в чому помилялася у своїх поглядах, проте ці "хибні уявлення", що жінка також має сім'я, які чоловік, свідчили про рівноправність обох статей для появи нової людини у світі. Виявлено, що мізогінічні уявленняранніх античних мислителів ґрунтувалися на тому, що жінка володіє певними вадами, а тому велика біда, якщо чоловік опиниться під її владою. Таке бачення зумовлювало подекуди у філософів цього періоду негативне ставлення доінституту шлюбу. Розкрито, що апологетичні переконання стосовно жінок ґрунтувалися на тому, що жінка має право на освіту і навчання, а також, що головне бачити у жінці не лише об'єкт жадання та носія краси, але порядну громадянку, яка підкоряється владі й усталеним традиціям.