АЛГЕБРАЇЧНІ МОДЕЛІ СИМЕТРІЇ БАЛТО-СЛОВ’ЯНСЬКИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ТЕКСТІВ

НАЗАРОВ, Н. (2021). ALGEBRAIC SYMMETRY MODELS FOR BALTO-SLAVIC FOLKLORE TEXTS. Folia Philologica(1), 34–54. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2021/1/5

У статті запропоновано інструмент для опису та аналізу симетрії фольклорних текстів шляхом введення основних понять абстрактної алгебри: теорії множин, теорії груп, функцій, рівнянь та симетрії. Математична модель показує внутрішню однорідність композиції фольклорних текстів, яка має наджанрову природу. Ком- позиційно значущі елементи різних мовних рівнів, що складають ядро композиції, можна розділити на дві мно- жини, пов’язані функцією симетричного відображення. Кожен елемент першої множини А проєктується в на елемент другої множини В. Множину А можна назвати вхідною, симетричну множину В – вихідною. На рівні метрики і рими це постійне повторення тієї ж моделі, відображеної до нескінченності. На рівні синтаксичного порядку ця функція пов'язує речення, які пов’язані між собою синтаксичним паралелізмом. Таким чином, компо- зиція та сприйняття фольклорних текстів нагадують послідовність лінгвістичних рівнянь: виконавець вводить незалежні змінні, яким слід приписати певну залежну змінну, яку можна вибрати лише з обмеженого тезаурусу елементів, прийнятих певною фольклорною традицією. Функція, яка пов'язує елементи вхідного набору з вихід- ним набором, – це сама фольклорна поетика, тому її можна визначити через серію елементарних рівнянь, які показують зв’язок між кількістю композиційно значущих елементів та іншими властивостями текстів, а саме типом симетрії, властивим певному тексту. Хоча у фольклорних текстах можна виявити всі основні типи симе- трії, вони можуть бути зведені до основної операції повторення невеликої кількості елементів, що належать до одного набору, поєднаних за допомогою операції симетричного відображення, що і становить групу симе- трії. Шаблони композиції, здавалося б, різних жанрів (загадки, обрядові пісні, кумулятивна казка, чарівна казка) мають одну спільну фундаментальну ознаку, яка лежить в їх основі: коли перерахування набору вхідних даних A закінчиться, рівень свободи у виборі вихідного набору B є дуже обмеженим, оскільки кожне з мовних рівнянь (Л. Заде) має бути вирішене: герой, щойно народився, повинен бути одружений або вбитий, на загадку слід відпо- вісти традиційно, підібрати для ряду образів людського життя набір відповідних образів із природи (в обрядових піснях) тощо. Естетичне задоволення реципієнта провокується постійним повторенням та розкодуванням уже відомих зразків. У цьому випадку можна розкрити новий зміст фольклорних текстів. Запровадивши повторюва- ні шаблони композиції, ці тексти запровадили елементарні класифікаційні та логічні техніки. У цьому випадку такі явища, як «І Цзін», виявляються не винятком, а скоріше логічним продовженням бінарної логіки композиції фольклорних текстів, настільки широко представленої в балто-слов’янському ареалі, але валідною для набагато ширшого переліку фольклорних традицій.