Особливості граматичного вираження минулого часу в коротких прозових формах сербського художнього дискурсу ХІХ–ХХ століть
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
24 листопада 2019 р.
Автор(и) :
Ярмак, Вероніка Іванівна
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
39
ISSN :
2523-4870
Початкова сторінка :
58
Кінцева сторінка :
73
Цитування :
[APA 7] Ярмак, В. І. (2019). Peculiarities of Past Tense Grammatical Expression in Short Prosaic Forms of the Serbian Literary Discourse of the 20th–21st centuries. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, (39), 58–73. https://doi.org/10.17721/APULTP.2019.39.58-73
[ДСТУ] Ярмак В. І. Peculiarities of Past Tense Grammatical Expression in Short Prosaic Forms of the Serbian Literary Discourse of the 20th–21st centuries. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. 2019. no. 39. P. 58—73. DOI: 10.17721/APULTP.2019.39.58-73 (date of access: 18.07.2026).
У статті проаналізовано семантико-емоційне навантаження аналітичних і синтетичних претеритальних форм сербського дієслова як експліцитних засобів вираження минулого часу в стилізованих епістолярних фрагментах коротких прозових форм сербського класичного художнього дискурсу різних епох. У цьому контексті розглядаються твори Я. Веселиновича, Л. Лазаревича, І. Секулич, М. Капора. Вивчаються більш або менш масштабні хронотопи листів, у яких або превалює ретроспекція лінійної послідовності реальних подій, або ж такі, що тяжіють до репортажів про події, ліричної сповіді або есе. Чільне місце посідає, зокрема, образ часу як дійової особи літературного твору. Художній матеріал переконливо демонструє, що транспозиційний стилістичний потенціал грамем минулого часу, який є теоретично найобмеженішим (порівняно із грамемами теперішнього і майбутнього часу), в різних видах епістолярних фрагментів може суттєво розширюватися. Не залишаються поза увагою і художні прийоми, спрямовані на максимальне зближення автора із читачем, передусім ефект інтимізації, повтори тощо. В епістолярному дискурсі актуалізуються численні моделі та схеми співвідношень між автором і читачем: реальний автор : реальний читач; імпліцитний автор : імпліцитний читач; фіктивний наратор (як технічний засіб) і адресат. У літературних творах це явище може бути іще складнішим, адже образи реального й імпліцитного авторів, реального й імпліцитного читачів або ж наратора й імпліцитного автора часто збігаються або ж настільки тісно переплітаються, що зазвичай їх важко точно ідентифікувати Листи як художній прийом і невід'ємний складник комунікативної стратегії автора досліджуються не лише в контексті суто граматичних параметрів часових нашарувань, а й із погляду дейктичного і наративного використання грамем минулого часу.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::035 Філологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Мови та література
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
378.26 KB
Контрольна сума :
(MD5):46efccf44f67b71bb91a5e96f14bbbae
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International

